Невєров Ігор Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Невєров Ігор Михайлович

НЕВЄ́РОВ Ігор Михайлович (15. 06. 1926, Ленінград, нині С.-Пе­тербург – 27. 11. 1995, Одеса) – письменник. Чл. СПУ (1965). Закін. Літ. ін-т у Москві (1963). Працював токарем на з-ді (1942–44), служив у військ.-мор. авіації (до 1953). Після звільнення в запас, працював журналістом, ред. Одес. кіностудії. Тричі побував в антаркт. рейсах як ред. г. «Советский китобой». Писав рос. мовою. У поет. зб. «Синяя граница» (1956), «Баллада о красоте» (1968), «Дождь при звездах» (1972), «Апрель, апрель!..» (1980), «Дни потрясающего века» (1984; усі – Одеса) тяжів до трагед.-лірич. осмислення сучасності з її красою та складними соц. суперечностями. Повість «Год спокойного солнца» (О., 1966), роман «Третье действие» (О., 1977; К., 1987), кн. нарисів «Огни в порту» (О., 1960), «Мачты над степью» (Москва, 1977), «Возвращенное солнце» (О., 1985), зб. повістей і оповідань «Веселая Антарктика» (О., 1970), «Антарктика» (К., 1976) присвяч. щоден. життю працівників моря, людям мист-ва й науки. Нарис «Севастополь» (Мос­ква, 1983) – про оборону міста в роки 2-ї світ. вій­ни. Написав драму «Поезда проходят мимо» (1956, у спів­авт. з А. Зорич). За сценарієм Н. на Одес. кіностудії знято х/ф «Синє небо» (1973, реж. М. Толмачов), автор текстів пісень до фільму «Їм було дев'ятнадцять...» (1960, у спів­авт. з В. Карпеко), як ред. вів кінокартини «Іноземка», «Самот­ність» (обидві – 1965), «Прощавай», «Формула райдуги» (обидві – 1966), «Від снігу і до снігу» (1968) та ін. На честь Н. в Одесі на будинку, де жив і працював письменник, встановлено мемор. дошку (1997).

Літ.: Езерская Б. «В прозе, словно в обороне...» // Радуга. 1967. № 7; Дружник М. Спадщина першовідкривачів // Горизонт. О., 1982; Присовский Е. Поэзия правды // Paдуга. 1985. № 2.

А. С. Глущак


Покликання на статтю