Неврози — Енциклопедія Сучасної України

Неврози

НЕВРО́ЗИ (від грец. νευ̃ρον – жила, нерв) – оборотні граничні психічні розлади, зумовлені впливом психотравмуючих чинників. Для перебігу Н. характерне усвідомлення хворим факту своєї хвороби, відсутність порушень відображення реал. світу. Н. проявляються переважно емоц. і соматовегетатив. розладами, що можуть суттєво впливати на якість життя. Зазвичай Н. виникають під впливом довготривалих подразників, що призводять до постій. емоц. напруги, внутр. конфліктів. До останніх належать події, що потребують прийняття склад. альтернатив. рішень, породжують невизначеність або загрозу для майбутнього. У вітчизн. психіатрії традиційно розглядали такі види Н.: неврастенія, істеричний Н., Н. на­в'язливих станів та депресивний Н. Із переходом на МКХ-10 (Міжнар. класифікація хвороб) залежно від провід. синдрому виділяють: тривожно-фобічні (зокрема обсесивно-компульсивні) розлади, дисоціативні розлади та неврастенію. Для більшості невротич. станів типове поєднання з афектив. розладами, насамперед депресіями, а також алкоголізмом, розладами харч. поведінки. Тривожно-фобічні розлади – одна з найпоширеніших форм психіч. патології. До них належать панічні атаки й різні види фобій. Перші виникають несподівано й швидко наростають, виявляються вегетатив. симптомами у вигляді запаморочення голови, серцебиття, стискання у грудях, відчуття нестачі повітря, пітливості, що супроводжуються страхом втрати контролю над собою, божевілля або смерті. Фобії – нав'язливі страхи конкрет. ситуацій (напр., агорафобія – страх відкритого простору, скупчення людей; соц. фобії – страх таких соц. ситуацій, як знайомство з новими людьми, публічні виступи, споживання їжі в присутності ін. людей; нозофобії – страх захворіти на тяжку хворобу). Страх повтор. нападів призводить до обмеження контактів, уникання певних форм активності, хворобливої стурбованості влас. здоров'ям. Обсесивно-компульсив. розлад виявляється у мимовіл. тяжких думках, образах, потягах, діях, що стереотипно повторюються попри спроби протидіяти їм. Неврастенія характеризується підвищеною чутливістю до зовн. подразників (напр., дратують звуки води, що капає, шум за стіною тощо) і тілес. відчуттів (перистальтика, серцебиття та ін.), виснажуваністю, емоц. збудливістю, лабільністю, стомлюваністю, вегетатив. порушеннями (коливання артеріал. тиску, серцебиття, запаморочення, дисфункції шлунк.-кишк. тракту), тривож. сном, порушеннями уваги та працездатності. Істеричний Н. (дисоціативні розлади за МКХ-10) часто маскується під різні захворювання: паралічі, напади; розлади мовлення, больової чутливості, координації рухів; вегетативні розлади (непритомність, серцебиття, запаморочення, нудота, блювання, спазми шлунка тощо). Характерна лабільність емоцій, схильність до бурхливих реакцій із сльозами, риданнями. Прояви Н. у дітей відрізняються знач. віковою своєрідністю. Для них типові моносимптомні Н., такі як заїкання, тики, енурез, енкопрез та ін. У віці 10–12 р. можуть виникати й вищезазнач. форми Н. Методи лікування Н. ґрунтуються на комбінації фармакотерапії з різними видами психотерапії. З лікар. препаратів найчастіше застосовують анксіолітики (транквілізатори), антидепресанти, седативні та ноотропні засоби, вітаміни. У резистент. випадках показані антипсихотичні препарати (нейролептики).

Літ.: Психіатрія. Х., 2013; Кожина Г. М., Мішиєв В. Д., Коростій В. І. та ін. Дитяча психіатрія: Підруч. К., 2014; Гавенко В. Л., Бітенський В. С., Абрамов В. А. та ін. Психіатрія і наркологія: Підруч. 2-е вид. К., 2015; P. Tyrer, H. Tyrer, B. Guo. The General Neurotic Syndrome: A Re-Evaluation // Psychotherapy and Psychosomatics. 2016. Vol. 85, № 4; M. G. Craske, M. B. Stein. Anxiety // The Lancet. 2016. Vol. 388, № 10063; Y. C. Janardhan Reddy, A. S. Sun­dar, J. C. Narayanaswamy, S. B. Math. Clinical practice guidelines for Obsessive-Compulsive Disorder // Indian J. of Psy­chiatry. 2017. Vol. 59, supplement 1; V. Agar­wal, P. Sitholey, C. Srivastava. Clinical Prac­tice Guidelines for the management of Disso­ciative disorders in children and adolescents // Indian J. of Psychiatry. 2019. Vol. 61, sup­plement 2.

Д. В. Штриголь

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю