Невський Володимир Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Невський Володимир Іванович

НЕ́ВСЬКИЙ Володимир Іванович (справж. – Кривобоков Феодосій Іванович; 02(14). 05. 1876, м. Ростов-на-Дону, Росія – 26. 05. 1937, Мос­ква) – партійний діяч, історик. Навч. у Моск. ун-ті (1897–99), закін. фіз.-мат. ф-т Харків. ун-ту (1911). Від 1895 займався рев. діяльністю, зокрема у Катери­но­славі (нині Дніпро), Харкові, Ростові-на-Дону, Москві, С.-Пе­тербурзі та ін. містах, за що не­одноразово був ув'язнений і на засланні. Від 1898 – чл. РСДРП(б), 1903 приєднався до більшовиків. 1904 виїжджав за кордон, де познайомився з В. Леніним. 1906–08 – чл. виконав. комісії С.-Пе­тербур. ком-ту РСДРП, від 1913 – чл. ЦК РСДРП(б). Після більшов. перевороту 1917 – заст. наркома, співзасн. і один із кер. Військ. орг-ції при ЦК РСДРП(б); 1918–19 – нарком шляхів сполучення РСФРР; 1919–20 – чл. Президії та заст. голови ВЦВК; 1921 – ректор Комуніст. ун-ту; 1922–24 – заст. голови Комісії з історії Жовтн. революції і РКП(б) при ЦК РКП(б); від 1924 – дир. Держ. б-ки СРСР (усі – Мос­ква). Також викладав у Моск. ун-ті, Комуніст. ун-ті ім. Я. Свердлова, Ін-ті червоної професури, очолював секцію новіт. рос. історії в Ін-ті історії Рос. асоц. н.-д. ін-тів сусп. наук. Автор низки праць з історії рев. руху в Рос. імперії. 20 лютого 1935 заарешт., засудж. до 5-ти р. таборів. В ув'яз­ненні 25 травня 1937 за звинуваченням у приналежності до антирад. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955.

Пр.: «Южно-русский рабочий союз» в г. Николаеве 1897 г. 1922; Очерки по истории Российской коммунистической партии. Т. 1. 1925; История РКП(б): Краткий очерк. 1926; От «Земли и воли» к группе «Освобождение труда». 1930; Советы и вооруженное восстание в 1905 г. 1932 (усі – Москва).

Літ.: Чесноков В. В. И. Невский как историк русского революционного движения // История и историки: Историо­графия истории СССР. Москва, 1965; Вихованці Харківського університету: Біобібліогр. довід. Х., 2004; Белоусова Г. А. В. И. Невский: Государственный деятель, историк, человек. Москва, 2008.

О. М. Янкул


Покликання на статтю