НЕГО́ВСЬКИЙ Володимир Олександрович (06(19). 03. 1909, м. Козелець Черніг. губ., нині смт Черніг. обл. — 02. 08. 2003, Москва) — патофізіолог. Брат М. Неговського. Доктор медичних наук (1943), професор (1947), академік Рос. АМН (1975). Державна премія СРСР (1952, 1970). Закін. 2-й Моск. мед. ін­ститут (1933). Працював лікарем; 1934–35 — в Ін­ституті пере­лива­н­ня крові; 1935–36 — в Ін­ституті екс­перим. фізіології та терапії. 1936 при Центр. нейрохірург. ін­ституті створив першу в світі н.-д. лаб. «Від­новле­н­ня жит­тєвих процесів при явищах, подібних до смерті», яку 1948 реорганізовано в самост. установу в складі АМН СРСР, а 1985 — в НДІ заг. реаніматології АМН СРСР (від 2009 — імені Н.; усі — Москва), який очолював до 1988 (від­тоді — радник дир.). Під час 2-ї світової вій­ни організовував реанімац. бригади, які працювали на пере­довій фронту. За сприя­н­ня Н. в Москві 1946 створено клін. реанімац. центр, 1954 — лаб. екс­перим. фізіології з оживле­н­ня організму та лікува­н­ня термінал. станів у вагітних і породіль, 1964 — перше в СРСР реанімац. від­діл. заг. профілю, на базі якого від­крито Моск. виїзний реанімац. центр. 1961 на Між­нар. кон­гресі травматологів у Будапешті заявив про появу нової науки — реаніматології. Наукові дослідже­н­ня: ви­вче­н­ня заг. закономірностей вмира­н­ня і від­новле­н­ня жит­тєвих функцій організму; роз­робле­н­ня комплекс. методу оживле­н­ня і терапії термінал. станів, зокрема агонії та клін. смерті, в також його впровадже­н­ня в клін. практику. Член-кореспондент Тулуз. академії наук і мистецтв (Франція, 1961), Словен. академії наук і мистецтв (1981), почес. чл. По­знан. мед. академії (Польща, 1974) та ін. Його імʼям на­звано вулиці у Козельці та Чернігові, у Москві від­крито мемор. дошку.