Нейїський мирний договір

НЕЙЇ́СЬКИЙ МИ́РНИЙ ДО́ГОВІР укладено 27 листопада 1919 в Нейї-сюр-Сен (перед­містя Парижа) між Болгарією, що за­знала поразки в 1-й світовій вій­ні у складі Четверного союзу, і державами-пере­можницями — членами блоку Антанти та їхніми союзниками (США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія, Греція та ін.). Став складовою частиною Версальсько-Вашинґтонської системи договорів, набув чин­ності 9 серпня 1920. Болгарія втратила частину своєї території: до Королівства сербів, хорватів і словенців (від 1929 — Югославія) ві­ді­йшли ра­йони загальною площею 2566 км² з містами Цариброд, Босиле­град і Струмиця, а також території в ра­йоні нижньої течії р. Тимок; за Румунією залишалася До­бруджа; Західна Фракія пере­йшла у роз­порядже­н­ня держав-пере­можниць (1920 пере­дана ними Греції, від­так Болгарія втратила вихід до Егейського моря). Крім цього, вона ще й була зобовʼязана виплачувати впродовж 37-ми років репарації на суму 2,25 млрд золотих франків, зменшити своє військо до 20-ти тис. осіб та формувати його шляхом добровільного найму. Чисельність її поліції і жандармерії лімітовано, за­проваджено обмеже­н­ня щодо кількості й видів озброє­н­ня, господарство та фінанси пере­дано під контроль між­союзній комісії. Згодом умови цього договору частково пере­глядали: 1929 і 1930 — стосовно репарацій, 1938 — щодо військових обмежень. 1940 Пів­ден­на До­бруджа пере­йшла до Болгарії. Після 2-ї світової вій­ни договір втратив свою силу.

Завантажити статтю