Нейман Станіслав Костка

НЕ́­ЙМАН Станіслав Костка (Neumann Stanislav Kostka; 05. 06. 1875, Прага — 28. 06. 1947, там само) — чеський письмен­ник, критик, мистецтво­знавець, пере­кладач, громадський діяч. Нар. письмен­ник Чехословач­чини (1945). Навч. у гімназії та Торг. академії в Празі (від­рах.), спів­працював із ред. г. «Hlas národa». За участь в організації чес. студент. та робітн. молоді «Омладина» 1893 засудж. до одноріч. увʼязне­н­ня. 1897–1905 видавав ж. «Nový kult», навколо якого гуртувалися анархіст. бунтівники, був спів­засн. Есперантист. клубу в Празі (1902). Від 1918 редагував низку газет та журналів («Čer­ven», «Kmen», «Proletkult», «Levá fronta», «Lidová kultura», «Tvorba»). Один із засн. Комуніст. партії Чехословач­чини (1920-і рр.), після 5-го її зʼ­їзду (1929) під­писав т. зв. маніфест семи, за що був виключений з її лав. Опісля знову став її членом. Дебютував як прибічник символізму зб. із заголовком лат. мовою «Nemesis, bonorum custos» («Справедливість — охорона добрих», 1895), яку написав під впливом реаліст. та натураліст. творчості Й.-С. Махара. Потім видав декілька поет. збірок — «Jsem apoštol nového žití», «Apostrofy hrdé a vášnivé» (обидві — 1896), «Satanova sláva mezi námi» (1897), для яких типовий декадент. модернізм. 1905–15 жив у Моравії, оспівував цей край, від­мовився від анархізму. Зб. «Kniha lesů, vod a strání» (1914) — один із найкращих зразків пейзаж. лірики в чес. літ-рі. У ній Н. роз­думує над сенсом життя і висловлює гасло, що людина є не­відʼєм. частиною природи й повин­на жити повним жи­т­тям. Зб. «Nové zpěvy» (1918) по­значена захопле­н­ням футуризмом; автор кн. статей про нове мистецтво «Ať žije život» (1920), що пере­дувала світо­гляду авангарду. Н. — ініціатор пролетар. поезії, започаткував її агітац. струмінь: зб. поезії «Rudé zpěvy» (1923), низка марксист.-ленін. статей у періодиці. Вірші насич. пафосом, закликами та гаслами, більшість із них є верлібрами. Писав також твори військ. тематики, інтим. лірику. У 1930-і рр. важко захворів і пере­важно лікувався в Подєбрадах (нині Чехія), видав дві політично анґажовані поет. зб. «Srdce a mračna» (1935) і «Sonáta horizontálního života» (1937), скеровані проти нацизму та капіталізму. Написав єдиний роман «Zlatý oblak» (1932), який був задуманий як 1-й том трилогії «Ly­rická léta». Це був прозаїч. су­провід до книг його любов. лірики з 1920–30-х рр. Дві остан­ні збірки створив на самому порозі окупації («Bezední rok», 1945) та під час неї («Zamořená léta», 1946). Таким чином, він при­єд­нався до тогочас. хвилі поезії, яка стосувалася країни, що пере­буває під за­грозою зникне­н­ня, країни, якій за­грожує знище­н­ня культур. традицій нації, але існує віра у збереже­н­ня її морал. сили та її краще майбутнє. 1932 і 1933 Н. побував на Закарпат­ті, став поборником прав закарп. українців (кн. нарисів «Enciány s Popa Ivana. Letní dojmy z Rachovska», 1933; щоден­ник «Karpatské léto», 1934; цикл віршів «Karpatské melodie» зі зб. «Bezedný rok»; стат­ті, турист. фейлетони тощо). Укр. мовою окремі твори Н. пере­клали Г. Кочур, Ф. Скляр, М. Зісман, О. Новицький, В. Лучук, Р. Лубківський, П. Скунць, Д. Меденцій та ін.

Завантажити статтю