Нейроінфекції — Енциклопедія Сучасної України

Нейроінфекції

НЕЙРОІНФЕ́КЦІЇ (від нейро... та інфекція) – інфекційні хвороби з переважною локалізацією збудника в центральній нервовій системі та клінічними ознаками її ураження. Збудниками можуть бути пріони, віруси, мікоплазми, хламідії, рикет­сії, бактерії, спірохети, гриби, найпростіші та гельмінти. В одних випадках патогени здатні відразу проникнути до ЦНС і спричинити там місц. запал. зміни, в інших – уражають різні органи з подальшим поширенням на головний і/чи спин. мозок і/або їхні оболонки. Н. поділяють на первинні (напр., менінгокок. менінгоенцефаліт, сказ, кліщовий енцефаліт) і вторинні (туберкульоз. менінгіт, токсоплазмоз. енцефаліт, черевнотифоз. енцефаліт тощо). За тривалістю перебігу розрізняють гострі та хронічні Н. Запал. ураження головного мозку поділяють на енцефаліти з переваж. ураженням білої (лейкоенцефаліти) або сірої (поліенцефаліти) речовини та з дифуз. ураженням нерв. клітин і провід. шляхів головного мозку (паненцефаліти); вони можуть бути розповсюдженими і вогнищевими. Клін. картина залежить від етіол. чинника та індивід. особливостей організму хворого. До заг. мозк. проявів Н. належать сильний розпирал. біль у голові, світлобоязнь, гіперестезії (підвищена чутливість шкіри до дотику), блювання, порушення свідомості (галюцинації, марення, психомоторне збудження, ступор, сопор, кома, судоми). Про наявність менінгіту свідчать менінгеал. (ригідність потилич. м'язів, симптоми Керніга, Брудзинського) та радикулярні (симптоми Ґордона, Менделя та ін.) ознаки. Можуть порушитися вироблення та циркуляція спинномозк. рідини з підвищенням або зниженням внутр.-череп. тиску. Вкрай небезпеч. ускладненням є набряк-набухання головного мозку, що може призвести до смерті хворого через вклинювання мозку у великий потилич. отвір із наступ. блокадою дихал. і судин. центрів. Для діагностики Н., крім заг. клін. обстеження, використовують люмбал. пункцію з наступ. мікроскопіч., біохім., бактеріол. і вірусол. дослідж. ліквору, імунофермент. метод, полімеразну ланцюг. реакцію, енцефалографію, магнітно-резонансну томографію тощо. Лікування хворих вимагає комплекс. підходу в умовах спеціалізов. лікув. закладу із застосуванням відповід. етіотроп. і патогенет. засобів. Дуже важливо якомога швидше виявити та ліквідувати збудника, попередити розвиток ускладнень, а в разі їх виникнення надати невідкладну допомогу. Профілактика Н. передбачає широке використання колектив. та індивід. засобів запобігання інфікуванню, підвищення неспецифіч. резистентності людського організму (повноцінне харчування, уникання хроніч. перевтоми, стресів, систематичне загартування організму), якомога повнішу імунізацію насел. згідно з нац. календарем щеплень і за епідем. показаннями. Важливе значення надається сан.-освіт. роботі.

Літ.: Иванюта О. М., Пилипчук Н. С., Назаренко В. Г. и др. Туберкулезный менингоэнцефалит. К., 1987; Георгиянц М. А., Белебезьев Г. И., Крамарев С. А., Корсунов В. А. Тяжелые фор­мы менингококковой инфекции у детей: клиника, диагностика, интенсивная терапия. Х., 2006; Богадєльніков І. В., Крамарєв С. О., Чернишова Л. І., Кубишкін А. В. Менінгіти у дітей. Л., 2008; Інфекційні хвороби: Підруч. у 2 т. Л., 2018.

М. А. Андрейчин

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. А. Андрейчин . Нейроінфекції // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72973 (дата звернення: 24.10.2021)