Нейрохірургія

НЕЙРОХІРУРГІ́Я (від нейро... і хірургія) — галузь медицини, що ви­вчає пита­н­ня діагностики та лікува­н­ня захворювань і по­шкоджень нервової системи. Н. сформувалася і виділилася в окремий напрям на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. на основі інтеграції невропатології та хірургії, а також нейрорентґенології, патологічної фізіології, патологічної анатомії, психіатрії та ін. Осн. роз­діли: нейротравматологія, нейроонкологія, судин., дит., спінал., функціон., стереотаксична, від­новлювал. Н. В остан­ні роки інтенсивно роз­виваються нові напрями: ендоваскулярна та ендо­скопічна Н. Обʼєкт практ. діяльності нейрохірургів — хворі з травмами центр. та периферій. нерв. систем, пухлинами головного й спин. мозку та периферій. нервів, судин. захворюва­н­нями головного та спин. мозку (аневризми, інсульти, артеріовенозні мальформації, каротидно-кавернозні спів­устя), остеохондрозами хребта, екс­трапірамід. гіперкінезами, епілепсією, невгамов. больовими син­дромами, вадами роз­витку нерв. системи тощо. Археол. роз­копки поховань свідчать, що в Давньому Єгипті, Індії, Перу та на тер. сучас. України здійснювали прижит­тєві трепанації, що могли виконувати з ритуал. метою, та більш складні ней­рохірург. втруча­н­ня, коли дефекти черепа закривали золотими (єгипет. мумії) або сріб. (древні інки) пластинами. В папірусі Є. Сміта (1550 до н. е.) по­дано опис черепно-мозк. травм і травм хребта, пере­ломів кісток черепа та хребта, низки захворювань нерв. системи. Глиняні таблички б-ки ас­сирій. царя Ашур-Банібала (8 ст. до н. е.) в Ніневії (нині Ірак) містять інформацію про ціни на різні види мед. допомоги, найдорожчі серед них — операції на головному мозку. Знач. внесок у роз­виток медицини зробив грец. лікар Гіп­пократ, який не тільки описав по­шкодже­н­ня черепа і мозку, а й рекомендував проводити трепанації черепа при черепно-мозк. травмі, епілепсії, раптовій сліпоті. Римський учений Цельс детально описав анатомію головного мозку, черепні та спин­номозк. нерви, ганглії. Грец. лікар Гален проводив трепанації черепа при пухлинах і крововиливах. У часи по­стій. війн в першу чергу роз­вивалася нейротравматологія. В епоху Від­родже­н­ня франц. лікар А. Паре подав детал. опис трепанації черепа для лікува­н­ня внутр.-череп. гематом, швейцар. учений Парацельс описав вогнепал. та невогнепал. по­шкодже­н­ня черепа. У 18 ст. англ. лікар П. Потт під­креслив першочергове значе­н­ня по­шкодже­н­ня мозку, а не черепа, а франц. хірург Ж. Пті виділив 3 форми такого ушкодже­н­ня (струс, заби­т­тя, стисне­н­ня). Великий досвід трепанацій черепа накопичено під час вій­ни 1812 (М. Арендт, Є. Мухін, І. Буш, Д. Лар­рей). Знач. внесок у роз­виток Н. у Рос. імперії зробили В. Бехтерев, М. Пирогов, В. Ро­зумовський, М. Скліфосовський, Л. Даршкевич, С. Федоров, В. Оп­пель, І. Греков, Л. Пуусепп та ін. Дослідж. нім. вчених Ґ. Фріча та Е. Гітціґа, які від­крили рухові зони в корі головного мозку, а також київ. лікаря В. Беца, який вперше описав пірамідні клітини цих зон, зумовили науково об­ґрунтов. роз­виток топіч. діагностики нерв. системи. Інтенсив. роз­виток Н. у 1-й пол. 20 ст. повʼязаний із іменами зарубіж. нейрохірургів: Г. Кушинґа, В. Денді (обидва — США), В. Горслі, В. Макʼюена (обидва — Велика Британія), Е. Берґмана, Ф. Краузе, О. Ферстера (усі — Німеч­чина), К. Венсана, Т. де Мартеля (обидва — Франція) та ін. Серед основоположників Н. у СРСР — М. Бурденко, Л. Пуусепп, А. Полєнов, Б. Єгоров, О. Арутюнов, В. Угрюмов, Д. Шефер. Археол. знахідки часів Київ. Русі свідчать про проведе­н­ня прижит­тєвих трепанацій черепа через черепно-мозк. травми. 1891 під час роз­копок на Княжій горі в р-ні м. Канів (нині Черкас. обл.) зна­йдено череп, який, ймовірно, належав пораненому воїну 13 ст., зі слідами трепанацій. отвору в правій тімʼяній ділянці. Роз­копки побл. с. Трипі­л­ля (нині Обухів. р-ну Київ. обл.) під­твердили, що ще в період трипіл. культури на території України виконували трепанації черепа, симетричність яких вказує на те, що їх робили з ритуал. метою. Нейрохірург. операції здійснювали й за доби козач­чини. Ві­домо, що козаки мали великий досвід лікува­н­ня бо­йових травм, зокрема й черепно-мозкових. «Літопис» С. Величка 17–18 ст. (сучасне вид. — К., 1991) свідчить, що М. Кривоніс після поране­н­ня в голову мав дефект черепа, закритий золотою пластиною. Знач. внесок у роз­виток Н. зробили укр. хірурги кін. 19 ст. Київ. лікар Ю. Шимановський у під­ручнику «Операции внутри человеческого тела» (С.-Пе­тербург, 1868) об­ґрунтував показа­н­ня до хірург. лікува­н­ня внутр.-череп. травмат. гематом, подав методи їх видале­н­ня; описав лікува­н­ня водянки мозку та хірург. тактику при невралгіях облич­чя. 1878 хірург А. Подрєз захистив дис. «О вытяжении нервов» — першу працю у Рос. імперії із цього напряму Н. 1883–84 київ. лікар А. Рава пові­домляв про екс­перим. зшива­н­ня влас. методом нервів мʼязів-антагоністів. Перші дослідж. укр. лікарів були присвячені черепно-мозк. травмі. Київ. хірург Й. Рустицький 1889 у ж. «Хирургический вестник» опублікував ст. «Резекция темен­ной кости при повреждениях мозга», де описав осн. симптоми черепно-мозк. по­шкоджень і фази пере­бігу захворюва­н­ня. Лікар А. Ігнатовський в праці «К во­просу о пере­ломах черепа» (К., 1892) навів результати ґрунтов. дослідж. пере­ломів черепа. 1895 хірург М. Волкович уперше в Рос. імперії виконав операцію надкісно-кістк. закри­т­тя дефекту черепа дорослих, 1897 в Одесі К. Сапєжко успішно прооперував хворого із субдурал. гематомою. Згодом операції при пухлинах головного мозку почали виконувати не тільки хірурги Києва, а й ін. укр. міст. 1897–98 Б. Козловський (м. Сміла, нині Черкас. обл.) успішно видалив менінгіоми головного мозку у двох хворих. 1900 А. Тихонович (Харків) дав топо­графо­­анатом. оцінку за­пропонованим способам видале­н­ня гасерового вузла, а 1901 О. Радзієвський (Київ) опублікував свою методику його видале­н­ня. 1905 хірург І. Бондарев (Київ) пові­домив про успішне видале­н­ня двох пухлин головного мозку. Київ. хірург О. Яценко через фрезовий отвір зробив пункцію абсцесу головного мозку з видале­н­ням гною. Є. Істомін першим в Україні видалив пухлину мостомозочк. кута, виконав гіпофізектомію та задню ризотомію. Харків. хірурги Б. Пржевальський та М. Фабрикант на поч. 20 ст. проводили операції на периферій. нерв. системі (ризотомії, невротомії, пере­садку нервів). 1911 в Одесі лікар Я. Зільберберґ видалив екс­трамедулярну пухлину. В Києві хірург М. Юкельсон разом із невропатологом В. Лазаревим за­пропонував влас. оператив. до­ступ до мозочка. Досвід 1-ї світової вій­ни під­сумували вчені-хірурги В. Шамов, О. Кримов, І. Іщенко, які сформулювали положе­н­ня про необхідність ран­ньої первин. хірург. обробки черепно-мозк. ран у лікув. закладах фронт. р-ну. Ф. Розе роз­робив тактику видале­н­ня сторон. тіл із мозку. 1922 у Харків. психоневрол. ін­ституті братами Олексан­дром та Захаром Ге­ймановичами від­крито нейрохірург. клініку на 75 ліжок, при якій діяли екс­перим. лаб. і від­діл топогр. анатомії нерв. системи. 1935 В. Шамов організував нейрохірург. від­діл. на базі хірург. клініки Харків. мед. ін­ституту. Він за­пропонував нову операцію на симпатич. нерв. системі — ramisectio sympathica. У Києві чимало зусиль для впровадже­н­ня Н. у практику заг. хірургів доклав П. Бабицький, який 1911 провів операцію з видале­н­ня пухлини головного мозку та видав моно­графії «Клиника опухолей головного мозга» (1928) та «Клиника опухолей спин­ного мозга» (1930; обидві — Дні­пропетровськ). 1937 він організував і очолив нейрохірург. від­діл. на 40 ліжок на базі Київ. міської психоневрол. лікарні, Л. Корейша у 1939 на базі Київ. психоневрол. ін­ституту створив нейрохірург. від­діл. на 120 ліжок. Під час 2-ї світової вій­ни сили нейрохірургів були спрямовані на на­да­н­ня спеціалізов. допомоги пораненим у шпиталях. Гол. напрям Н. у повоєн­ні роки — допомога хворим із наслідками вогнепал. по­шкоджень центр. і периферій. нерв. систем. 1945–64 нейрохірург. службу в Україні очолював О. Арутюнов. Разом із ним працювали нейрохірурги — В. Корочанський, П. Тананайко, Я. Файнзільбер, О. Крістер. Учні О. Арутюнова (А. Ромо­данов, Ю. Зозуля, І. Вірозуб, Г. Педаченко, Б. Пельц, П. Пронзелев, В. Михайловський, Т. Сергієнко та ін.) забезпечили роз­виток Н. в Україні. 1950 на базі Київ. психоневрол. ін­ституту створ. Київ. НДІ нейрохірургії (нині Нейрохірургії Ін­ститут ім. А. Ромо­данова НАМНУ), який нині є гол. організац., наук. та пед. установою, що формує нейрохірург. службу в Україні. В Ін­ституті створ. та успішно функціонують наук. школи з нейротравми (Г. Педаченко, Є. Педаченко, М. Поліщук, Н. Каджая), нейроонкології (О. Арутюнов, А. Ромо­данов, Ю. Зозуля, В. Ро­зуменко, М. Кваша, В. Федірко), судин. патології (Г. Педаченко, Л. Пелех, О. Цімейко, М. Орлов, В. Мороз), патології спин. мозку (В. Михайловський, Є. Слинько, Ю. Ямінський); мініінвазив. Н. (Є. Педаченко), від­нов. та функціон. Н. (О. Лапоногов, В. Цимбалюк, К. Костюк), нейротранс­плантації (В. Цимбалюк, Л. Пічкур, В. Медведєв), нейроімунології (І. Приходченко, М. Лісяний), дит. Н. (А. Ромо­данов, Б. Пельц, Ю. Бродський, Ю. Орлов, Л. Вербова) та ін. Від 1993 діє Нейрохірургів Українська асоціація, яку прийнято до складу Європ. асоц. і Всесвіт. федерації нейрохірург. т-в. Досягне­н­ня укр. Н. висвітлює часопис «Ukrainian Neurosurgical Journal». Ін­ститут нейрохірургії НАМНУ координує роботу нейрохірург. мережі України. Станом на 2020, в Україні функціонувало 90 нейрохірург. від­діл. і 23 від­діл. ін. профілю, що мають у своєму складі фіксов. нейрохірург. ліжка (без урахува­н­ня від­діл., що знаходяться на непідконтрол. тер. України). Заг. ліжк. фонд становив 3084 ліжка. Показник забезпеченості нейрохірург. ліжками становить 81 на 1 млн осіб. За даними Комітету з етики Європ. асоц. нейрохірург. т-в, у 2005 мінімальним цей показник був у Швеції і Нідерландах (20), максимальним — у Німеч­чині, Греції та Чехії (100). У 2019 нейрохірург. допомогу насел. України надавали 642 лікарі-ней­рохірурги, забезпеченість на 1 млн насел. — 16,8. У Японії цей показник становив 59, Кореї — 49,6, США — 15,2, Ізраїлі — 8,3, Саудів. Аравії — 7,6. Рекомендації Європ. союзу мед. спеціалістів — 11,8–16,7 на 1 млн населе­н­ня. В Україні 65 % нейрохірургів мають вищу категорію, 17 % — першу, 7 % — другу, 11 % — не атестовані. 32 укр. нейрохірурги мають ступінь д-ра, 135 — канд. мед. н. 2019 у нейрохірург. від­діл. України го­спіталізовано 87 728 хворих, що на 1,1 % більше, ніж у 2018 (86 814 осіб), прооперовано 43 052 особи (у 2018 — 41 930, що на 2,7 % більше). Нейрохірург. втруча­н­ня 4–5-го ступ. складності становлять 42–44 % (18 288 оперованих у 2018 та 18 519 — у 2019). Результати роботи нейрохірург. від­діл. України свідчать про ефективність концентрації хворих із найбільш склад. патологією у від­діл., де можливе викори­ста­н­ня високих хірург. технологій (ендо­­скопіч., мікронейрохірург., ендоваскуляр., т. зв. гібридних, із за­стосува­н­ням сучас. хірург. лазерів, нейронавігацій. систем тощо). Сучасна Н. України широко використовує ефективні мікрохірург. технології, методи лазер., внутр.-судин., ендо­скопіч., стереотаксич., функціон. Н. та радіонейрохірургії. Серед пер­спектив. напрямів — широке впровадже­н­ня нейромодуляції, ген­ної терапії, стовбурових клітин, за­стосува­н­ня «гібрид.» діагност. та лікув. технологій. Актуальними є роз­робле­н­ня методів рекон­структивно-від­нов. Н., на­да­н­ня допомоги пораненим із вогнепал. ушкодже­н­нями нерв. системи.

Завантажити статтю