Некрасов Олександр Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Некрасов Олександр Іванович

НЕКРА́СОВ Олександр Іванович (16. 12. 1946, м. Красний Кут Саратов. обл., РФ) – композитор, баяніст, диригент, музичний критик, педагог, музично-громадський діяч. Проф. (1996). Засл. діяч мист-в України (1995). Обл. премія ім. С. Прокоф'єва (1992). Чл. НСКУ (1979), НСЖУ (2005). Лауреат конкурсів композиторів на кращу пісню (Донецьк, 1985, 1987). Закін. оркестр. (1971; кл. Г. Казакова) та композитор. (1977; кл. Р. Сімовича) ф-ти Львів. консерваторії. Від 1966 – викл., 1970–73 – дир. Турій. дит. муз. школи (Волин. обл.). 1977–2014 працював у Донец. муз. академії: 1996–2007 – декан виконав. ф-ту, водночас від 2000 – проф. каф. композиції і сучас. муз. технологій. 2000–06 – дир. міжнар. конкурсу молодих вокалістів «Солов'їний ярмарок» ім. А. Солов'яненка (Донецьк). У твор. доробку Н. – оркестр. твори переважно програм. змісту; яскраві хор. композиції на основі нац. пісен. фольк­лору; оригін. інструм. та камерно-вокал. опуси. Музику Н. вирізняє світле, гармонійне світосприйняття, орган. поєднання демократизму з високим професіоналізмом, ретельне ставлення до найдрібніших виразових деталей. Серед учнів – І. Андріанов, К. Крепак, О. Скрипник. Автор зб. поезій «Заповітна любов» (2004), «Воспоминания» (2005), «Чудернацька анатомія людини у віршах для дітей» (2006), «Мелодия любви» (2007; усі – Донецьк); автобіогр. кн. «Життя в музиці» (К.; Д., 2003).

Пр.: Музична культура Донбасу: як їй розвиватися? // Рад. Донеччина. 1981, 5 трав.; Имена новые, проблемы ста­рые // Сов. музыка. 1988. № 7; Молоді голоси на «Солов'їному ярмарку» // УК. 2004. № 9; Звитяги творчої зоря // Там само. 2005. № 7–8; Музична критика: ст. та мат. Д., 2009.

Тв.: для симф. оркестру – «Урочиста увертюра» (1977; 2-а ред. – 1979), сюїта «Сестра сонця» (1984), «Каспійська фантазія» (1985); для оркестру нар. інструментів – сюїти «Ілюстрації до народних казок» (1982), «Три гуцульських гобелени» (1993); для фортепіано – сюїти «Карпатська» (1978), «Гуцульська» (1984), «Два фантастичних ескізи» (1986), «Три посвяти Сергію Сергійовичу Про­коф'єву» (1992), Елегія (1998); для баяна – Скерцо (1987); для домри і фортепіано – Варіації (1985), Елегія (1986), «Гуцульське коло» (1994); хор. цикл «Пісні з Волині» (4 фольклорні сюїти, 1990–92); вокал. цикли – «Бій» (1976, сл. М. Стельмаха), «Люди та пісні» (1977, сл. Набі Хазрі); романси, солоспіви та пісні на сл. В. Гея, Г. Калюжної, П. Маха, М. Сингаївського, Й. Струцюка, П. Тичини, І. Чернецького; музика для дітей – хори «Вже сонечко в море сіда» (1977), «На зеленому горбочку» (1980; обидва – сл. Лесі Українки), фольклор. диптих «Кізочки» (1994, на теми дит. укр. нар. пісень).

Літ.: Композитор Олександр Некрасов: Зб. ст. Д., 2007; Ущапівська О. М. Карпатський фольклор у творчості Олександра Некрасова: взаємодія національного та індивідуального // Мистецтво­знав­чі зап.: Зб. наук. пр. К., 2009. Вип. 15; Творчий шлях Олександра Некрасова. Д., 2011.

Т. В. Тукова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Т. В. Тукова . Некрасов Олександр Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73009 (дата звернення: 22.10.2021)