Некрич Олександр Мойсейович — Енциклопедія Сучасної України

Некрич Олександр Мойсейович

НЕ́КРИЧ Олександр Мойсейович (03. 03. 1920, Баку – 02. 09. 1993, м. Бостон, шт. Массачусетс, США) – історик. Д-р істор. н. (1963). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Моск. ун-т (1941). Від 1950 працював у Ін-ті історії АН СРСР; від 1968 – у Ін-ті заг. історії АН СРСР (обидва – Москва). Автор кн. «1941, 22 июня» (Москва, 1965; 1995), у якій на підставі документал. джерел і бесід із безпосеред. учасниками подій вперше у рад. історіографії підняв проблему неготовності СРСР до вій­ни, некомпетентності Й. Сталіна та вищого парт. і рад. кер-ва у військ. питаннях, звинуватив їх у знищенні команд. складу Червоної армії під час масових репресій 1930-х рр. Праця Н. мала широкий резонанс у СРСР і світі, її перевидано у Чехословаччині, Угорщині, Польщі. 1967 його звинувачено у перекрученні політики КПРС і кер-ва СРСР та виключено з партії, наклад кн. «1941, 22 июня» вилучено з б-к і знищено. 1975 завершив монографію «Наказанные народы» про масові депортації в СРСР і передав її для друку за кордоном (видана 1978 у Нью-Йорку). 1976 емігрував до Великої Британії, згодом – до США. Працював у Рос. дослідн. центрі Гарвард. ун-ту. Автор спогадів «Отрешись от страха: Воспоминания историка» (Лондон, 1979).

Літ.: Петровский Л. П. Дело Некрича // Вест. РАН. 1995. Т. 65, вып. 6; Отрешившийся от страха: памяти А. М. Некрича: Воспоминания, статьи, док. 1996 (обидві – Москва).

В. С. Муха


Покликання на статтю