Нове політичне мислення — Енциклопедія Сучасної України

Нове політичне мислення

НОВЕ́ ПОЛІТИ́ЧНЕ МИ́СЛЕННЯ З приходом до влади в СРСР М. Горбачова повільно та поступово почали змінюватися доктринал. і політико-філос. підстави зовн. політики СРСР. Сам термін «Н. п. м.» у 1985–86 використовували ще зрідка, але у змістов. плані деякі його елементи тоді вже цілком окреслилися. Йшлося насамперед про ідею неприпустимості ядер. вій­ни як засобу розв'язання міжнар. суперечок. Разом з тим, багато важливих ідей, що стали складовими Н. п. м., виникли задовго до 1985. Про катастроф. наслідки ядер. вій­ни для людства ще у серед.1950-х рр. писали А. Айнштайн і Б. Рассел, після чого відомі у світі вчені раніше за ін. підняли свій голос на захист миру. 1957 у м-ку Паґвош (провінція Нова Шотландія, Канада) проведено міжнар. конф. для обговорення опубл. маніфесту Рассела–Айнштайна. Її учасники (22 науковця із різних країн) закликали вчених усіх країн, незалежно від їхніх політ. переконань, згуртуватися разом, щоб обговорити загрозу, яку несла людям ядерна зброя. Ця зустріч спричинила зародження т. зв. Паґвос. руху вчених, його осн. мета – запобігання ядер. вій­ни і припинення гонки озброєнь. Ці актуал. ідеї були запозичені М. Горбачовим, якому в майбутньому приписали авторство Н. п. м., хоча його базові цінності, зокрема неприпустимість ядер. вій­ни, запобігання гонки озброєнь, вирішення багатьох глобал. проблем спіл. зусиллями всіх країн, їхня взаємо­пов'язаність, були озвучені знач­но раніше. Водночас деякі ключові складові Н. п. м. обґрунтував і розвинув сам М. Горбачов у ході його політики «перебудови». На ХХVII з'їзді КПРС 1986 нова політ. концепція була наповнена ідеями про неприпустимість ядер. вій­ни і взаємопов'язаності, взаємозалежності та цілісності світу. У новій ред. програми КПРС знято визначення «мирного співіснування» держав із різним сусп. ладом як «специфіч. форми класової боротьби». У рішеннях з'їз­ду містилися нові оцінки міжнар. обстановки: по-перше, рад. кер-во закликало великі світ. держави дійти згоди щодо неприйнятності ядер. вій­ни як засобу вирішення міжнар. суперечок; по-друге, СРСР фактично пропонував Заходу відмовитися від спроб домогтися силової переваги над СРСР, обіцяючи, зі свого боку, теж не прагнути до переваги над Заходом. Ця ідея втілена у тезі «рівної безпеки», що повинна була замінити концепцію «рівної небезпеки». Завершал. етап формування Н. п. м. – виступ М. Горбачова на ГА ООН 7 грудня 1988, під час якого він окреслив гол. положення концепції «Н. п. м.»: визнання різноманіт., але взає­мопов'язаного, цілісного світу і, відповідно, проголошення неможливості розв'язання міжнар. проблем силовими засобами; необхідність створення нової системи міжнар. безпеки; вирішення міждерж. конфліктів не військ., а політ. методами; універсал. засобом для подолання міжнар. проблем є не баланс сил, а баланс інтересів; у взаєминах між державами при вирішенні глобал. проблем (збереження миру на Землі, запобігання екон., екол., природ. катастрофам, наук.-тех. аваріям тощо) заг.-людські інте­реси повинні переважати над класовими і нац.; деідеологізація зовн. політики та відмова розглядати принцип мирного співіснування як специфічну форму класової боротьби (різниця ідеологій і боротьба між ними не повин­ні становити перешкоду для розвитку міждерж. відносин); визнання за кожним народом права вибору своєї долі (суверенне право націй самостійно обирати сусп.-політ. і соц.-екон. модель влас. розвитку призвело до відмови від політики пролетар. і соціаліст. інтернаціоналізму); створення тісних відносин між державами, незалежно від того, до якого військ. політ. блоку країна належить; формування нової системи колектив. безпеки у Європі, що передбачала б зниження ролі НАТО і Варшавського договору та підвищення ролі Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Однак вказані міркування виявились лише ілюзіями самого М. Горбачова – політ. діячі США заявили, що їм немає чого перебудовуватися, оскільки СРСР у ході своєї «перебудови» просувався до ліберал. цінностей, а на Заході вони давно вже існували. На міжнар. арені американці впроваджували стратегію стримування СРСР, і останньому, а не їм, потрібно було навчитися миролюб. політиці. Отже, Н. п. м. посприяло зниженню конфронтації між СРСР і США, Сходом і Заходом, але сталося це не завдяки взаєм. компромісам, а знач. мірою за рахунок вимушеного стратег. відступу СРСР на світ. арені. На той час він поринув у гостру системну кризу, що зрештою призвела до розпаду рад. імперії.

Літ.: Материалы ХХVII съезда КПСС. Москва, 1986; Горбачев М. С. Перестройка для нашей страны и для всего мира. Москва, 1987; Киссинджер Г. Дипломатия / Пер. с англ. Москва, 1997; Черняев А. С. 1991 год. Дневник помощника президента СССР. Москва, 1997; Буш Дж., Скоукрофт Б. Мир стал другим / Пер. с англ. Москва, 2004; Брутенц К. Н. Несбыв­шееся. Неравнодушные заметки о перестройке. Москва, 2005.

О. В. Кириченко


Покликання на статтю