Новицький Олекса Миколайович — Енциклопедія Сучасної України

Новицький Олекса Миколайович

НОВИ́ЦЬКИЙ Олекса Миколайович (07(20). 04. 1914, с. Пії Канів. пов. Київ. губ., нині Обухів. р-ну Київ. обл. – 26. 06. 1992, Київ) – поет-пісняр, перекладач. Чл. СПУ (1939). Засл. працівник культури Грузії (1964). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Після закінчення пед. технікуму ім. Б. Грінченка Київ. ун-ту вчителював на Київщині. Від 1932 – на журналіст. роботі (г. «Вісті», «Київська правда», ж. «Вітчизна», «Україна»). Навч. у Літ. ін-ті в Мос­кві (1939–41). Вірші почав писати у шкіл. роки, друкуватися – 1930. Видав зб. поезій «Ми йдемо на бій» (1942), «Живи, Украина» (1943), «Україна сонячна моя» (1966), «Славлю мою батьківщину» (1978; усі – Київ). Поезії Н. опубл. у числен. альманахах, колект. збірках та журналах, значна їх частина покладена на музику композиторами К. Данькевичем, С. Козаком, С. Людкевичем, Л. Ревуцьким та ін. («Люблю я тебе, Україно!», «Розлягалися тумани», «Колгоспна застольна», «Розмова Дніпра з Волгою», «Ти любов моя»). Автор тексту пісень до к/ф «Голубі дороги» (1947), «Калиновий гай», «Доля Марини» (обидва – 1953), «Народжені бурею» (1957), «Киянка», «Спадкоємці» (обидва – 1960), «Між добрими людьми» (1962). Широко відомі його художні переклади творів із різних мов світу – груз., білорус., болгар., польс., рос., татар., авар., франц., албан., англ., грец., іспан., італ. та ін. (вірші та поеми М. Бараташвілі, С. Шаншіашвілі, Ф. Богушевича, Якуба Коласа, Янки Купали, І. Вазова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, П. Антокольського, О. Блока, С. Єсеніна, М. Лермонтова, О. Некрасова, О. Пушкіна, Муси Джаліля, Р. Гамзатова). Упорядник 2-том. антології «Поезія грузинського народу» (1961, у спів­авт.), антології молодої поезії «Сонячне гроно» (1970), «Райдужними мостами. Українсько-грузинські літературні зв’язки» (1968), «Голоси Азербайджану» (1981; усі – Київ) та ін. видань, ред. кількох збірників перекладів. Творчості Т. Шевченка присвятив низку віршів – «Голос Кобзаря» (1942), «Здрастуй, земле Тарасова!» (1944), «Па­м’ятник в Канаді» (1956), «Шевченко і Олдрідж» (1957), «Сес­пель перекладає “Катерину”» (1960), «Слався, великий Кобзарю» (1964), а також розвідок «Тарас Шевченко і Акакій Церетелі» (1948), «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1966). Н. переклав укр. мовою вірші-присвяти Т. Шевченкові багатьох поетів: рос. – В. Лебедєва-Кумача «Народ не забув свого Тараса» (1960); білорус. – Максима Танка «Віснику свободи» (1964) та М. Климковича «На Віленській дорозі» (1963); груз. – А. Жванія «Будеш сяяти людству» (1961), К. Каладзе «Кобзар» (1964), Г. Лео­нідзе «Тарасові Шевченку» (1960) та Й. Нонешвілі «Дерево Шевченка» (1963); вірмен. – Г. Саряна «Тарасові Шевченку» (1961); казах. – Г. Каїрбенова «Акин Тарас» (1964); литов. – Є. Матузявічюса «Верба Шевченка» (1963) тощо. Про творчість Н. схвально відгукнулися П. Тичина, М. Рильсь­кий, М. Бажан, В. Сосюра, П. Майборода та ін.

ДА: ЦДАМЛМ України. Ф. 1181, оп. 1, од. зб. 722.

П. М. Перебийніс, О. В. Савченко


Покликання на статтю
П. М. Перебийніс, О. В. Савченко . Новицький Олекса Миколайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73289 (дата звернення: 18.09.2021)