Новоархангельськ — Енциклопедія Сучасної України

Новоархангельськ

НОВОАРХА́НГЕЛЬСЬК (до 1764 – Архангород, Архангельський городок, Архангелогород) – селище міського типу Голованівського (до 2020 – Новоархангельського) району Кіровоградської області. 2020 з Новоархангел. селищ. (підпорядк. села Журівка, Комишеве, Лозуватка, Синюха та Солдатське) та Ганнів. (Кагарлик і Новопетрівка), Кам'янец., Скалів. (Голубенка), Мар'янів. (Диковичеве, Сабове, Червінка; див. Мар'янівка), Свердликів., Скалів.-Хутір. (Кринички) і Торговиц. (Левківка; див. Торговиця) сільс. рад утвор. Новоархангел. селищну об'єднану територіал. громаду (492,3 км2, 12 627 осіб). Н. знаходиться на лівому березі р. Синюха (на правому – с. Торговиця; притока Південного Бугу), у місці впадіння малої р. Порговиця (або Торговиця), за 125 км від обл. центру, 58 км від смт Голованівськ і 40 км від залізнич. ст. Тальне (Черкас. обл.). Пл. 13,34 км2. За переписом насел. 2001, проживали 7639 осіб (складає 91,1 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 6095 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Стрий–Тернопіль–Кропивницький–Знам'янка. Мала р. Порговиця поділяє с-ще на пн. та пд. частини – Михайлів. і Варварів. істор. місцевості (відповідно до церков, які там містилися). Обстежено стоянку пізнього палеоліту та середньовічну майстерню ковалів, знахідки з якої зберігаються у Кіровогр. краєзн. музеї. 1986 І. Синельник виявив і дослідив понад 10 давніх курганів. У 1-й пол. 14 ст. на тер. с. Торговиця було золотоордин. поселення. 1362 на його околицях, на р. Сині Води (середньовічна назва Синюхи) литов.-руське військо здобуло перемогу над монголо-татарами. Відтоді Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав у тогочас. Європі. На поч. 18 ст. на тер. сучас. Н. містився козац. х. Синюхин Брід. Після рос.-турец. вій­ни 1735–39 тут, на кордоні з Річчю Посполитою (торговиц. землі належали полякам), за наказом рос. влади збудовано військ. укріплення Архангел. городок. Під кер-вом Миргород. полковника В. Капніста споруджено шанець та поселення, куди з Поділля перевезли 20 укр. сімей, які належали польс. графу С. Потоцькому. Згодом також оселилися вихідці з ін. регіонів України. Істор. датою утворення нового м-ка прийнято вважати 1742. Архангород. укріплення мало форму неправил. п'ятикут­ника, у кожному куті були земляні бастіони. 1752 м-ко ввійшло до складу поселень Нової Сербії, на той час воно вже мало назву Архангелогород. 1752–54 й 1759–61 базувалася 7-а рота Новосерб. гусар. полку. 1754–59 й 1761–64 – у складі Новослобід. козац. полку. Від 1764 – сучасна назва. Тут було розміщено штаб 7-ї роти новоутвор. Чорного гусар. полку. Відтоді дозволено записувати в торг. та ремісн. цехи старообрядників, розкольників, євреїв-переселенців із Польщі та Молдови. Станом на 1772 діяла дерев'яна однопрестол. церква архангела Михаїла. 1774 експедиція акад. С.-Пе­тербур. АН Й.-А. Гюльден­штедта, що за дорученням царського уряду проводила опис укр. земель, виокремила Н. як знач. торг.-ремісн. центр, де було 300 дворів купців і ремісників. Від 1784 – у складі Новомиргород. пов. Новорос. губ. Від 1807 – волос. центр Ольвіопол. пов. Херсон. губ. 1821 Н. стало військ. поселенням, де розмістили штаб 2-го Укр. улан. полку, пізніше – 6-го округу Новорос. військ. поселення. У 2-й пол. 19 ст. – волос. центр Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. 1886 було 696 дворів, проживали 2512 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Відтоді – село, від 1957 – смт. 1920–22 – у складі Микол., 1922–25 – Одес. губ.; 1920–23 – Первомай. пов.; 1923–30 – Первомай. округи; 1932–39 – Одес., від 1939 – Кіровогр. обл. 1923–2020 – райцентр. 1927 на Синюсі побудовано ГЕС, 1931 створ. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (освячено пам'ят. знак), зазнали сталін. репресій (1938 розстріляно дир. Ю. Бабича та 3-х вчителів Новоархангел. школи). Від 30 липня 1941 до 13 березня 1944 – під нім. окупацією. Діяли рад. і оунів. підпілля. У 3-х брат. могилах поховано понад 900 рад. воїнів (споруджено пам'ятники). 1986 на березі Синюхи засн. дит. оздоров. заклад «Бригантина». Нині працюють підпр-ва «Новий світ» (переробляє зерн. культури, насіння соняшнику, виготовляє комбікорм) й «Інтерцентр» (випускає метал. вироби). У Н. – 2 заг.-осв. і 2 дошкіл. навч. заклади; школа естет. виховання, Будинок дит. та юнац. творчості, ДЮСШ; Новоархангельський краєзнавчий музей, нар. шкіл. музей історії «Наша біографія», 3 Будинки культури, 2 б-ки для дорослих і дітей; центр. лікарня; готел.-ресторан. комплекс «Villa Mariya». Є парк і стадіон «Колос». Друкують г. «Колос», ред. якої 1963–87 був письменник І. Черкашенко. Здобули популярність нар. колективи – хор «Дивоцвіт» (кер. – засл. працівник культури України I. Денисенко) й оркестр нар. iнструментiв, а також муз. гурт «Заграва» (кер. обох – В. Короленко). Діють православна парафія (Свято-Володимир. церква) та 3 протестант. громади (євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови). Встановлено па­м'ятні знаки воїнам-афганцям і ліквідаторам аварії на ЧАЕС; па­м'ятник капітану Ю. Максимчуку, який 1989 загинув на підвод. човні К-278 «Комсомолець»; меморіал воїнам, які загинули у 2-й пол. 2010-х рр. під час боїв на Донбасі. Серед видат. уродженців – фахівець у галузі лісівництва М. Калузький; поет, літературознавець, культуролог Є. Маланюк (1997 побл. рай. Будинку культури встановлено погруддя), поет А. Загравенко, письменник В. Козаченко; мистецтвознавець О. Гузун, графік, живописець В. Колесниченко; військ. діяч Армії УНР А. Гулий-Гуленко.

Літ.: Кузьменко В. Г. Нариси з історії розвитку освіти в Новоархангельську. 1995; Його ж. Шанець над Синюхою. 2005 (обидві – Новоархангельськ).

В. В. Шимченко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю