Новобіла — Енциклопедія Сучасної України

Новобіла

НОВОБІ́ЛА (до 1953 – Ново-Біла) – село Старобільського (до липня 2020 – Новопсковського) району Луган­сь­кої області. Належить до Білолуц. громади. Н. знаходиться на р. Біленька (притока Айдару, бас. Сіверського Дінця), у місці впадіння в неї малої р. Балка Калинова (на пд.-зх. околиці), за 163 км від обл. центру та 34 км від смт Новопсков. Межує із землями Воронез. обл. (РФ), тут облаштовано пункт контролю через укр.- рос. кордон. Пл. 1,85 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2040 осіб; нині – 1678 осіб; переважно українці. Засн. наприкінці 17 – на поч. 18 ст. вихідцями з Правобереж. України та Воронез. губ. На думку деяких дослідників, першим тут оселився сотник Острогоз. слобід. козац. полку А. Чмихов. Осн. заняттям жит. було хліборобство, а також картоплярство, тваринництво, бджільництво і садівництво. Тривалий час Н. мала статус слободи та була центром Новобілян. волості. 1765–80, 1796–1835 – у складі Слобід.-Укр., 1835–1920 – Харків. губ.; 1780–96 – Харків. намісництва; 1797–1923 – Старобіл. пов. 1832 зведено кам'яну церкву Різдва Богородиці (1928 у храмі облаштовано склад, під час 2-ї світ. вій­ни пошкоджено). 1885 було 830 дворів, проживали 5456 осіб, діяли 2 православні церкви, школа, збирали 5 ярмарків на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 – село Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 – Старобіл., влітку 1930 – Луган. округ; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. 1923 з Білолуц., Танюшев. і Новобілян. волостей утвор. Білолуц. р-н, що існував до 1962. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 240 осіб), зазнали сталін. репресій. Від липня 1942 до січня 1943 – під нім. окупацією. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. Встановлено пам'ят. знак на честь воїнів-односельців, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни. У 2-й пол. 1960-х рр. проживали понад 2,8 тис. осіб. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. В околицях села охороняють ліс. заказник Білолуцький (від 1992, 554 га), ботан. пам'ятку природи Новобіла (від 1999, 2407,1 га) та заповідне урочище Московське (від 2003, 104 га; усі – місц. значення).

І. Ф. Грачевцов, Г. В. Соха

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. Ф. Грачевцов, Г. В. Соха . Новобіла // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73361 (дата звернення: 26.10.2021)