Новоград-Волинський район — Енциклопедія Сучасної України

Новоград-Волинський район

НОВОГРА́Д-ВОЛИ́НСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у західній частині Житомирської області. Межує на Пд. Зх. із Хмельн. обл.; на Зх. і Пн. Зх. – з Рівнен. обл. Утвор. 1923 у складі Житомир. (1925–30 – Волин.) округи Волин. губ. (1925 ліквід.) з Романівец., Смолдирів. та Рогачів. волостей. Відтоді функції райцентру виконує м. Новоград-Волинсь­кий. Спочатку в складі Н.-В. р. були 33 сільс. ради. 1924–34 та 1958–66 унаслідок числен. реформ межі р-ну та кількість сільс. рад неодноразово змінювалися. Від 1932 насел. пункти Но­воград-Волинщини входили до складу Київ., від 1937 – Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1935 Н.-В. р. розформовано, а його сільс. ради підпорядк. Новоград-Волин. міськраді. Під час нім. окупації (від липня 1941 до січня 1944) створ. 13 сільс. управ. Теренами Новоград-Волинщини рейдували десят­ки рад. партизан. з'єднань. На фронтах 2-ї світ. вій­ни та у ворожому тилу воювали 16 тис. мешканців. Нацисти спалили дотла 15, частково – 5 сіл. Є Городниц. військ. кладовище, 104 брат. і 87 одиноч. могил загиблих воїнів-визволителів і партизан, а також 5 брат. могил жертв нацизму. 1957 від ліквід. Городниц. р-ну (див. смт Городниця) 7 рад відійшли до Ємільчин., 3 – до Ярун. р-нів. 1958 із сільс. рад Новоград-Волин. міськради та розформованого Ярун. р-ну (див. с. Ярунь) відновлено Н.-В. р. У 1970–90-х рр. мас­штаб. змін щодо складу та меж р-ну не проводили, були здійснені лише незначні коригування внутр. адм. мережі, зокрема утвор. Кам'яномайдан. (1974), Косенів., Суховол., Тернів. (усі – 1993), Наталів. (1994) та ліквід. Теснів. (1974) сільс. ради. До 1997 статус смт мало с. Броницька Гута. 2016–19 утвор. 1 селищну та 4 сільс. об'єднаних територ. громад: Городниц. (смт Городниця і 12 сіл, 478,09 км2, 8352 особи; з Городниц. селищ., Броницькогутян., Кленів., Лучиц., Червоновіл. сільс. рад), Броників. (30 сіл, центр – Романівка, 394,98 км2, 7254 особи; з Броників., Барвинів., Кам'яномайдан., Лебедів., Новороманів., Поліянів., Тупал., Федорів. сільс. рад), Піщів. (11 сіл, Піщів, 192,5 км2, 3976 осіб; з Піщів., Косенів., Повчин., Середньодеражнян., Суховіл. сільс. рад), Стриїв. (8 сіл, Стриєва, 170,08 км2, 4000 осіб; зі Стриїв., Киків., Киян., Суслів. сільс. рад), Чижівську (16 сіл, Чижівка, 297,43 км2, 4387 осіб; з Чижів., Красилів., Курчиц., Малоцвілян. сільс. ради). Наприкінці 2017 до Новоград-Волин. міської об'єд­наної територ. громади зараховано Майстрів. (3 села, 40,326 км2), на поч. 2020 – Гульс. (1 село, 36,875 км2) сільс. ради. На поч. 2020 окремо функціонували 12 сільс. рад: Великогорбашів. (2 села, 33,81 км2), Великомолодьків. (3 села, 49,99 км2), Дідовиц. (2 села, 34,196 км2), Жолобнен. (3 села, 45,178 км2), Колодян. (2 села, 26,337 км2), Наталів. (2 села, 51,166 км2), Несолон. (3 села, 50,639 км2), Орепів. (2 села, 24,981 км2), Пилиповиц. (4 села, 46,307 км2), Тернів. (1 село, 18,025 км2), Токарів. (2 села, 36,139 км2), Ярунська (2 села, 71,375 км2). Заг. пл. р-ну становила 2098 км2. За переписом насел. 2001, проживала 52 131 особа (складає 90,5 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 44 370 осіб; переважно українці. 2020 Н.-В. р. укрупнено шляхом приєднання насел. пунктів Баранів. і Ємільчин. р-нів. Пл. збільшилася до 5256,6 км2. Нині мешкають 169 704 особи. Є 12 територіал. громад: міські – Новоград-Волин. (251 км2, 62 018 осіб, об'єд­налися 6 рад), Баранів. (603,4 км2, 25 688 осіб, 14 рад); селищні – Городниц. (483,6 км2, 8264 особи, 5 рад), Довбис. (225,7 км2, 9001 особа, 3 ради), Ємільчин. (1484,6 км2, 22 058 осіб, 22 ради); сільс. – Барашів. (498,4 км2, 6884 особи, 12 рад), Броників. (444 км2, 7991 особа, 9 рад), Дубрів. (174,7 км2, 3821 особа, 4 ради), Піщів. (193,4 км2, 3922 особи, 5 рад), Стриїв. (207,7 км2, 5039 осіб, 5 рад), Чихів. (434,3 км2, 7000 осіб, 7 рад), Ярун. (255,8 км2, 8018 осіб, 7 рад). Лежить у межах Житомирського Полісся, на Поліській низовині. Рельєф практично рівнинний з виходами на поверхню кристаліч. порід у вигляді скель та горбів. Багатий покладами граніту, піску, глини та торфу. Наприкінці 18 ст. почали використовувати родовища каоліну для Городницького фарфорового заводу. Протікає 2-а за значенням і за розмірами річка Житомирщини – Случ з притоками Смілкою, Тнею (до її стоку на тер. р-ну належать Тенька, Калюжі, Лубня, Мазурочка, Моравня, Стражівка, Теснівка), Церемом (Борисівка, Вербівка, Втора, Жо­ло­б'янка, Зелюня, Кошелівка, Кропивня, Лукавець, Молодянка, Трохівка, Церемський, Яструбенька), Корчиком (Згар, Кропивня, Титиж), Вершницею (Голишівка, Немелянка, Чорна Річка), Гаттю (Чорна), Глинянкою, Гутянкою, Жуківкою, Котельнею, Кривалем (Вільхівка, Мицьківка), Могилівкою, Немилянкою, Ор­міллю, Переверзнею (Дубничка, Кленова), Радічем, Руднею (Брід, Орлик), Ширишівкою, а також Зольня (Безіменна), Бобрик, Доб­ки, Речиця (усі – бас. При­п'яті та Дні­пра). Переважають темно-сірі опідзолені та дерново-підзолисті супіщані й глейові ґрунти. Від 1936 ведуть свою історію держ. підпр-ва «Город­ниц. ліс. госп-во» (37 561 га; гол. підрозділи: Городниц., Брониц., Кленів., Липин., Надслучан., Червоновільс. лісництва) та «Новоград-Волин. дослідне лісомислив. госп-во» (30 169,4 га; адміністрація розташ. у с. Майстрів; Новоград-Волин., Курчиц., Мало­цвілян., Пилиповец., Пищів., Ярун. лісництва); від 2000 – дочірнє підпр-во «Новоград-Волин. лісгосп АПК» (12 919 га; Новоград-Волин. і Городниц. лісництва). Ро­стуть сосна, дуб, береза, осика, вільха та ін. Об'єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення – заказники Городни­цький (ботан., 352 га, Городниц. лісництво Городниц. ліс. госп-ва), Туганівський (ліс., 245 га, Ярун. лісництво; обом надано статус 1974), Казява (заг.-зоол., 1859 га, Брониц. лісництво, 1980), пам'я­тка природи Модрина (ботан., 36 га, Надслучан. лісництво, 1963), пам'ятка садово-парк. мист-ва Городницький парк (21 га, Городниц. лісництво Городниц. ліс. госп-ва, 1972); місц. – заказники Ботанічна (0,6 га, Пищів. лісництво, 1967), Михеївський (35 га), Сапожинський (101,1 га), Сторожівський (0,4 га; усім – 1991), Ліс над Случчю (26,8 га, 2008; усі – Надслучан. лісництво; усі – ліс.), Вересна (56 га, Ярун. лісництво, 1991), Страусове перо (29,2 га, Городниц. лісництво Городниц. ліс. госп-ва, 2008; обидва – ботан.), Червоновільський (805 га, Чер­воновільс. лісництво, 1980), Мицьківський (39,4 га, Курчиц. лісництво, 2008), Іванівський (57,1 га, Новоград-Волин. лісництво Новоград-Волин. дослід. лісомислив. госп-ва, 2012), Дідовицький (8,5 га, Новоград-Волин. лісництво Новоград-Волин. лісгоспу АПК, 2018; усі – гідрол.), Кленівський (заг.-зоол., 296 га, Кленів. лісництво, 1991), Партизанський (22,9 га), Пікельський (128 га; обидва – Пищів. лісництво), Федорівський (557 га, Новоград-Волин. лісництво Новоград-Волин. дослід. лісомислив. госп-ва; усім – 2012), Ліптов (1,5 га, Городниц. лісництво дочір. підпр-ва «Новоград-Волин. лісгосп АПК», 2018; усі – ландшафтні), пам'ятка природи Богданів дуб (ботан., Пилиповец. лісництво, 2008), дендрол. парк Пілява (6,1 га, Пищів. лісництво, 1967). Проходять Пд.-Зх. залізниця (станції Вершниця, Колодянка, Орепи, Смолка); міжнар. автострада Київ–Чоп, регіон. автотраса Ше­петівка–Коростень; магіс­трал. нафтопровід «Дружба», нафто­продуктопровід «Самара–Західний напрям», газопровід високого тиску. У с. Чижівка – підпр-во «Церсаніт Інвест» (продукція: керам. плитка, сантех. кераміка). Пл. с.-г. угідь 109,3 тис. га (станом на 2019), з них орних зе­мель – 70,2 тис. га. У структурі с. госп-ва значна ча­стка припадає на рослинництво. Стабільно працює значна кількість с.-г. агроформувань, зокрема приватне підпр-во «Галекс-Агро» (вироб-во орган. продукції рослинництва і тваринництва), фермер. госп-во «Аделаїда» (вирощування картоплі), ТОВ «Бетек» (ягідники малини та чорниці). У Н.-В. р. (2019) – Ярун. міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, 20 заг.-осв. і 18 дошкіл. навч. закладів. Заклади культури: рай. (с. Ярунь; тривалий час очолювала засл. працівник культури України Ю. Сидорчук), Городниц. селищ. і 25 сільс. Будинків культури, 50 клубів, рай. б-ки для дорослих ім. Лесі Українки та для дітей (обидві – Новоград-Волинський), 2 селищні та 50 сільс. б-к, 6 філій Новоград-Волин. школи мист-в (Городниця, села Ярунь, Гульськ, Несолонь, Пилиповичі, Сусли). У структурі Новоград-Волин. рай. центру пер­вин. мед.-сан. допомоги – 22 ам­булаторії заг. практики сімей. медицини, 5 фельдшер.-акушер. і 50 фельдшер. пунктів. За ме­жами р-ну здобули популярність хор (від 1988 – нар.; кер. – засл. працівник культури України Ю. Лагасюк), фольклор. колектив «Кришталеві дзвони» (від 2002 – нар.) рай. Будинку культури; ансамбль укр. пісні «Калинові зорі» Повчин. Будинку культури (від 2011 – нар.; в обох – засл. працівник культури України В. Сидорчук), жін. хор Броницькогутян. Будинку культури (від 1997 – нар.), вокал. ансамбль «Чарівниці» Пилиповиц. Будинку культури (у обох – засл. працівник культури України В. При­мак), жін. вокал. група «Мальви» Дідовиц. Будинку культури (О. Со­лоненко; обидва від 2013 – нар.); фольклорно-етногр. колективи «Колиска» Немильнян. клубу (створ. ще в довоєнні роки з ініціативи вчительки К. Бридун, від 2013 – нар.; Ф. Рашин), «Перлина» Гірків. Будинку культури (від 1990 – нар.; І. Кришталь), «Білі голубки» Суслів. клубу (від 1996 – нар.; засл. працівник культури України та Польщі А. Щирська), «Файні молодички» Червоновільс. Будинку культури (від 2009 – нар.; Л. Потайчук); фольк­лорно-етногр. колектив рай. Будинку культури (В. Шевелюк), танц. колектив «Віночок» Пилиповиц. Будинку культури (С. Кочубей; обидва від 2008 – зразкові). У Новоград-Волинську щорічно проводять Міжнар. свято літ-ри і мист-в «Лесині джерела». Рай. традиц. свята: Весни (с. Чижівка), Літа (Городниця), Купала, працівників с. госп-ва (обидва – с. Ярунь). Друкують газети «Лесин край», «Слово Полісся», «Народна трибуна». На Новоград-Волинщині, зокрема й райцентрі, Городниці, селах Броницька Гута та Чижівка, розвинені художнє вишивання, нанизування бісеру, килимарство, ткацтво, в'язання, виготовлення мережива, художнє оброблення дерева, різьблення на дереві, гончарство, плетіння із рослин. матеріалів. Декор.-приклад. мист-вом займаються понад 50 майстрів. На держ. обліку перебуває 180 пам'яток ку­льтур. спадщини, з них 124 історії (16 входять до складу комплексів), 43 археології (6). Тер., яку займає Н.-В. р., була заселена лю­дьми ще в добу кам'яного віку, про що свідчать археол. знахідки з кременя побл. сіл Городище, Киянка, Ярунь. Виявлено стоянки епохи мезоліту побл. сіл Мала Цвіля та Вербівка, на берегах Слу­чі. У 6–8 ст. Новоград-Волинщина знаходилася на межі двох племін. об'єднань – древлян і дулібів (волинян). На Пд. Сх. від с. Чижівка локалізували 2 городища та с-ще (посад) між ними давньорус. культури (див. Возвягль), в урочищі Сербина гора у с. Ходурки – 2 курганні могильники 9–13 ст. (усі від 2009 – пам'ятки археології нац. значення). Обстежено кілька багатошар. поселень, зокрема 2 тис. до н. е., 6–7 ст., 10–13 ст. у с. Ходурки, 2 тис. до н. е., 8–9 ст. у с. Лучиця, 2 тис. до н. е., 10–13 ст. у с. Мала Цвіля, 1 тис. до н. е., 5–7 ст. у с. Кикова, 1 тис. до н. е., 10–12 ст. у с. Курчиця; двошар. городище 1 тис. до н. е., 9–10 ст. у с. Городище; двошар. городище та поселення 1 тис. до н. е., 10–13 ст., поселення 1 тис. до н. е. і 6–7 ст. у с. Кикова; 5 поселень 6–7 ст. у с. Киянка; поселення 6–7 ст. і городище 9–10 ст. у с. Несолонь; 4 поселення 7–9 ст., городище та поселення 9–13 ст. у с. Гульськ; поселення 1 тис. до н. е. у с. Немильня, 6–7 ст. у с. Сусли, 6–8 ст. у с. Велика Горбаша, 8–9 ст. у с. Кануни, 10–13 ст. у с. Курчиця, 11–13 ст. у с. Романівка, 12–13 ст. у селах Анастасівка, Вербівка, Вишківка; 2 поселення 12–13 ст. у с. Лучиця; курганні групи 2 тис. до н. е. у с. Тальки, 10–12 ст. у селах Велика Горбаша, Ходурки, 10–12 ст. і 12–14 ст. у с. Вербівка, 10–13 ст. у с. Новозелене. Пам'ятки арх-ри місц. значення: синагога (кін. 19 – поч. 20 ст.), Георгіїв. церква (1903; див. Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний монастир), костел св. Антонія (поч. 20 ст.) у Городниці, Воздвижен. церква та дзвіниця в с. Барвинівка (1794, 1847), пошт. станція в с. Броники (1854–58), Михайлів. церква у с. Груд (1913), церква Різдва Богородиці в с. Жолобне (1847), Вознесен. церква в с. Івашківка (1901), костел св. Станіслава в с. Лебедівка (1925), Іоанно-Богослов. церква у с. Мала Горбаша (1912), Михайлів. церква у с. Середня Деражня (1901), Покров. церква у с. Ярунь (1907–11). Восени 1846 у с. Гульськ перебував Т. Шевченко, який брав участь в експедиції за завданням археол. комісії на Волині та Поділлі (встановлено пам'ят. знак). Серед видат. уродженців – фітопатолог, учений-селекціонер, акад. НААНУ М. Кирик (с. Федорівка), флорист-­систематик, геоботанік І. Артемчук (с. Косенів), учений-агроном А. Осипчук (с. Кануни), лікар-дерматовенеролог А. Лісницький (с. Сусли), лікар-патоморфолог, цитолог А. Мельник (с. Романівка), лікар-епідеміолог К. Синяк (с. Ходорівка), провізор В. То­лоч­ко (с. Федорівка), фізик Л. Ді­дух (с. Ярунь), математик Ф. Яремчук (с. Великий Молодьків), фахівець у галузі буд-ва П. Кривошеєв (с. Майстрів), фахівець у галузі фі­зико-хім. механіки полімерів А. Тинний (с. Федорівка), хімік-технолог Л. Чурсіна (с. Ярунь), географ К. Нємець (Городниця), історик, акад. НАНУ, Герой України В. Литвин (с. Слобода Романів­ська), літературознавець С. За­їка (с. Борисівка), педагоги Степан (с. Орепи) і його син Анатолій (с. Гірки) Дем'янчуки, А. Розенберг (Городниця), Ю. Пелех (с. Ярунь), фахівець у галузі держ. упр. М. Со­рока (с. Повчине); письменники П. Волиняк (с. Гульськ), Г. Генке (с. Анета), Ю. Ґудзь (с. Немильня), М. Карплюк (с. Піщів), М. Ткачук (с. Жолобне), М. Шмигін (с. Же­ребилівка); живописець, письменник А. Журавель (с. Кропивня); хореограф, балетмейстер, нар. артист України Р. Малиновський (с. Лебедівка), артист балету, засл. арт. УРСР Є. Аврамчук (Городниця), актриса Л. Данильчук (с. Броники), композитор, диригент, виконавець-мультиінструменталіст, філософ С. Степанюк (с. Ярунь); кінокритик В. Вой­тенко (с. Піщів); церк. діяч Олександр (Немоловський; с. Гуль­ськ); дипломат І. Грушко (с. Курчиця), укр. громад. діячка у Латвії В. Ільяхова (с. Стриєва); учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу В. Жайворон (с. Броницька Гута), М. Козачок (с. Наталівка), Й. Костюк (с. Орепи), С. Полянський (с. Майстрів), повний кавалер ордена Слави В. Степанюк (Городниця); діяч УПА Л. Ступницький (с. Романівка); учасник Євромайдану, Герой України О. Балюк (с. Пилиповичі); Герої Соц. Праці І. Кадельчук (с. Ходурки), П. Чижевський (с. Мала Горбаша). У с. Немильня похов. пи­сь­менник Ю. Ґудзь.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. словник – від найдавніших часів до 1914 року). Вінніпег, 1984. Т. 1; 1986. Т. 2; Костриця М. Ю. Рідний край: Посіб. для вчителів і учнів Житомирщини. Ж., 1994; Звягель древній і вічно молодий: Тези Всеукр. наук.-краєзн. конф. Новоград-Волинський, 1995; Костриця М. Ю. Краєзнавство Звягельщини: історія, здобутки, проблеми // Житомирщина на зламі тисячоліть: Пр. Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників Волині. Ж., 2000. Т. 21; Тригуб І. Л., Поляков А. А. Голгофа. Звягельщина. 1933. Ж., 2007; Новоград-Волинський район в цифрах і фактах. Новоград-Волинський, 2007; Місто Новоград-Волинський і Звягельщина на зламі 1940-х років: Мат. наук.-краєзн. конф. Ж., 2015; Дорошкевич С., Дорошкевич П. Природа Новоград-Волинського району: Геогр. нарис. К., 2018; Звягельщина–Ярунщина у визвольній боротьбі українського народу у 1648–1657: Мат. наук.-краєзн. конф. Новоград-Волинський; Ж., 2018.

Л. П. Отверченко, С. А. Литвинчук


Покликання на статтю