Нелєпп Георгій Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Нелєпп Георгій Михайлович

НЕЛЄ́ПП Георгій Михайлович (справж. – Неліп; 07(20). 04. 1904, с. Бобруйки, нині Черніг. р-ну Черніг. обл. – 18. 06. 1957, Мос­ква) – співак (лірико-драматичний тенор). Нар. арт. СРСР (1951). Сталін. премія (1942, 1949, 1950). Держ. нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. консерваторію (нині С.-Пе­тербург, 1930; кл. І. Томарса). 1929–44 – соліст Ленінгр. театру опери та балету, 1944–57 – Великого театру у Москві. Неперевершеною у виконанні Н. вважається партія Садка (однойм. опера М. Римського-Корсакова) з його «холодним» тембром. У концертах співав укр. нар. пісні, а також романси М. Лисенка («Місяцю-князю» тощо). Записав на грам­платівки арії з опер М. Глінки, П. Чайковського, Дж. Верді, Ж. Бізе, Ф. Галеві та ін. композиторів. Н. – один із найкращих виконавців романсів П. Чайковського. Володів рідкіс. краси й багатства тембру голосом широкого діапазону, рівним в усіх регістрах, що дозволяло з однаковим успіхом виконувати драм. і ліричні партії, створювати психологічно глибокі, рельєфні образи. Його голос не вирізнявся особливою силою, але дивував незвичною політністю, блиском резонанс. частот верх. фермати, що особливо відчутно в записах з оркестром. Для виконав. манери Н. характерне строге дотримання канонів, і, водночас, природність, досконала дикція і вимова, тембр абсолютно рівний у всьому діапазоні, а переходи між регістрами такі згладжені, що перехідні ноти зовсім не відчутно. Особливо варто відзначити також уміння Н. по-різному подавати опер. і камер. репертуар з урахуванням їхніх особливостей. Зокрема, він не форсував звук у камер. творах, не давав відкритих нот. Записані в різний час романси утворюють єдине ціле в емоц., динаміч. та тембровому планах. Зіграв роль Григорія Отреп'єва у фільмі-опері «Борис Годунов» (1954, реж. В. Cтро­єва, «Мосфільм»).

Пр.: К вершинам мастерства // Сов. арт. 1952, 5 окт.; Воспитание артиста // Сов. музыка. 1954. № 2; Критика и театр // Театр. 1957. № 6.

Партії: Матюшенко («Броненосець “Потьомкін”» О. Чишка), Родіон («Від усього серця» Г. Жуковського), Фінн, Собінін («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» М. Глінки), Голіцин, Самозванець («Хо­­ванщина», «Борис Годунов» М. Мусорг­ського), Герман, Юрій, Вакула («Пікова дама», «Чародійка», «Черевички» П. Чай­ковського), Левко, Гвідон («Майська ніч», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Льонька («В бурю» Т. Хрєн­никова), Григорій Мелехов («Тихий Дон» І. Дзержинського), Каховський («Декаб­­ристи» Ю. Шапоріна, 1953), Незеласов («Микита Вершинін» Д. Кабалев­сько­го, 1955; обидва – 1-е виконання), Муртаз («Велика дружба» В. Мураделі), Чапаєв, Архип («Чорний Яр» А. Пащенка), Фло­­рестан («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Радамес, Ман­­ріко («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Йонтек («Галь­ка» С. Монюшка), Єник («Продана наречена» Б. Сметани).

Літ.: Ольховский Е. Путь певца: За­­­метки о Г. Нэлеппе // Искусство и театр. 1939. № 4; Його ж. Мастера оперной сцены // Искусство и жизнь. 1940. № 3; Георгий Михайлович Нэлепп: Буклет. Москва, 1953; Георгий Михайлович Нэ­­лепп // Сов. культура. 1957, 20 июня; Мелик-Пашаев А. Крепкий сплав даро­вания и труда (Г. Нэлепп) // Сов. музы­­ка. 1976. № 5; Тимохин В. Георгий Ми­­хайлович Нэлепп // Мастера Большого театра: нар. арт. СССР. Москва, 1976; Його ж. Георгий Нэлепп // Мастера вокал. искусства XX века. Москва, 1982. Вып. 2; Литвиненко І. Поліський соловей // Дес­­нян. правда. 1984, 20 квіт.; Моска­лец А. Приговоренный к постоянству (К 100-ле­тию Г. Нэлеппа) // Киев. ведомости. 2004, 22 нояб.; Чернігівці – лауреати державних премій. Чг., 2009.

С. М. Василик

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
С. М. Василик . Нелєпп Георгій Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73484 (дата звернення: 22.10.2021)