Непотизм — Енциклопедія Сучасної України

Непотизм

НЕПОТИ́ЗМ (італ. nepotismo, від лат. nepos – онук, нащадок) – поняття практичної, політичної та соціальної філософії, філософії права та соціальної етики, що означає – у вузькому розумінні – заміщення посад за протекцією, влаштування родичів на прибуткові посади, надання родичам або знайомим пріоритетних позицій та преференцій у розподілі матеріальних благ, посад, прибутків, власності та земельних ділянок незалежно від їхніх професійних здатностей та здібностей. Різновидами Н. є кумівство, земляц­тво, що спрямовані на «сприяння по службі своїм друзям або родичам на шкоду справі». Зазвичай Н. як явище пов’язують із практикою розподілу рим. папами прибутк. посад, вищих церк. звань чи земель близьким родичам. У деяких країнах (зокрема США, Україні тощо) існують закони та підзаконні акти, спрямовані проти Н., що забороняють родичам і друзям обіймати посади на держ. службі та в ін. сферах сусп. і профес. діяльності. У широкому розумінні Н. постає як «мораль роду», в якій відповідальність обмежується «близькими» – членами сім’ї, ін. родичами, друзями, знайомими тощо. Н. є різновидом партикулярист. етики «для своїх», що на противагу етич. універсалізму виводить значущість морал. належностей із локал. життєвих форм та життєсвітів (етосів). Етичний Н. концептуалізується в практ. філософії амер. філософа-мораліста В. Франкени, нім. філософа К.-М. Маєра-Абіха та ін., утворюючи проміжну ланку між егоцентризмом та націоналізмом, і поряд з антропоцентризмом, мамалізмом, біоцентризмом та фізіоцентризмом є етапом розвитку морал. свідомості й практики у поступі до універсаліст. етики.

Літ.: W. Frankena. Ethics and the Environ­ment // Ethics and Problems of the 21st Century. Notre Dame, 1979; Маєр-Абіх К.-М. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільносвіту / Пер. з нім. К., 2004; Єрмоленко А. М. Соціальна етика та екологія. Гідність людини – шанування природи. К., 2010

.

А. М. Єрмоленко

Деструктивними за своїми наслідками проявами держ.-управлін. культури сучас. політ. еліти України є родинність, земляц. солідарність, клановість. Протягом усієї політ. історії, так чи інакше пов’я­заної з демократизацією, керівні кадри зазвичай відшуковували у «ближчому колі» відповідал. осіб серед родичів, друзів, однокурсників чи просто знайомих. Це засвідчує, що політ. еліта, незважаючи на прагнення соціально відокремитися від широких верств насел., продовжує залишатися носієм багатьох ціннісних стереотипів масової свідомості. У результаті наслідком політ. відтворення культурно-цінніс. орієнтацій правлячої політ. еліти є те, що вона стає все більш і більш замкненою кастою не лише від сусп-ва загалом, а й від ін. кіл політ. істеблішменту. Держ. службовець не повинен використовувати або дозволяти використовувати своє посадове становище чи звання (або будь-яке повноваження, пов’язане з його посадою) так, щоб це обмежувало або змушувало ін. особу, зокрема підлеглого, надавати будь-яку матеріал. або нематеріал. вигоду йому чи його родичам, своякам, друзям, хрещеним батькам/матерям, чл. його сім’ї, зацікавленим особам та особам, з якими службовець має особисті стосунки.

В. А. Ребкало

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. М. Єрмоленко В. А. Ребкало . Непотизм // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73668 (дата звернення: 24.09.2021)