Нервові хвороби

НЕРВО́ВІ ХВОРО́БИ — захворюва­н­ня центральної та периферичної нервової системи. Ві­домі з часів Гіп­пократа, однак їх клін. опис і ви­вче­н­ня роз­почато лише у 19 ст. Накопиче­н­ня знань про Н. х. до­зволило від­окремити неврологію від терапії. На поч. 1860-х рр. у клініці «Сальпетрієр» побл. Парижа від­крили перше у світі неврол. від­діл., яке очолив Ж.-М. Шарко. Роз­виток невропатології як окремої галузі медицини в серед. 19 ст. повʼ­я­заний зі знач. досягне­н­нями ней­ро­анатомії, нейрогістології та нейрофізіології. У 1880-х рр. в університетах Рос. імперії створювали обʼ­єд­нані каф. нерв. і псих. хвороб. У Моск. університеті 1884 таку каф. очолив А. Кожевников — автор першого в Росії під­ручника з нерв. і душев. хвороб. Укр. школа неврології почала роз­виватися на каф. нерв. і псих. хвороб у провід. університет. клініках Києва, Харкова, Одеси та Львова. Перші такі каф. створ. 1884 на мед. ф-тах Університету св. Володимира у Києві та Харків. університеті під керівництвом I. Сікорського й П. Ковалевського. Згодом у Києві працювали ві­домі неврологи Борис і Микита Маньковські, Д. Панченко, О. Вин­ницький, у Харкові — С. Давиденков, О. Грінштейн, Г. Лещенко, Є. Дубенко. 1905 засн. каф. нерв. і душев. хвороб у Новорос. університеті в Одесі (зав. — М. Попов) та каф. неврології на мед. факультеті Львів. університету, яку в різний час очолювали Д. Панченко, М. Міртовський, Д. Пронів. За остан­ню чверть столі­т­тя у нев­рології від­бувся знач. про­грес у діагностиці, лікуван­ні та ви­вчен­ні патогенезу Н. х. завдяки досягне­н­ням генетики, нейрохімії та удосконален­ню методів нейровізуалізації. Найпоширеніша патологія центр. нерв. системи (ЦНС) — судин­ні захворюва­н­ня головного й спин. мозку. Вони за­ймають 2–3-і позиції серед причин, що призводять до летал. наслідків. У групі цереброваскуляр. захворювань осн. частка припадає на гострі поруше­н­ня мозк. кровообігу — ішемічні та геморагічні інсульти і транзиторні ішемічні атаки. Найчастіша причина роз­витку мозк. судин. ката­строф — гіпертонічна хвороба й атеро­склероз. Діа­гноз гострих порушень мозк. крово­обігу потребує під­твердже­н­ня за допомогою компʼютер. або магнітно-резонанс. томо­графій, після чого проводять необхідне лікува­н­ня. У разі своєчас. діагностики ішеміч. інсульту хворим показана тромболіт. терапія, що має високий рівень доказовості та до­зволяє зменшити інвалідизацію пацієнтів. Інфекц. захворюва­н­ня ЦНС — енцефаліти і менінгіти — є небезпеч. і тяжкими ураже­н­нями. Енцефаліти — запале­н­ня головного мозку — найчастіше викликають віруси, рідше мікроби, рикетсії тощо. Пере­біг хвороби за­звичай тяжкий, інколи роз­вивається блискавична форма, що триває до кількох днів і завершується летально. Клін. картина залежить від збудника і його тропності до певних клітин ЦНС, а також від індивід. захис. можливостей організму ураженої людини. Роз­різняють первин­ні (епідемічний летаргічний, кліщовий, герпетичний) та вторин­ні (коровий, краснушний, грипозний, спричинений вітряною віспою та ін.) енцефаліти. Для діагностики захворюва­н­ня проводять нейровізуалізац. дослідж. головного мозку, аналіз спин­но-мозк. рідини (ліквору) для ви­значе­н­ня вірус. маркерів. Лікува­н­ня спрямоване на елімінацію збудника та проведе­н­ня патогенет. і симптомат. терапії. Менінгіти — інфекц. запале­н­ня мозк. оболонок. Можуть бути гній­ними або серозними і викликатися бактеріями, вірусами, грибами, най­простішими. Пере­біг захворюва­н­ня буває гострий або блискавичний, під­гострий, хронічний. За­звичай у клін. картині менінгіту присутній інфекц.-інтоксикац., заг.-мозк. і менінгеал. син­дроми, а також син­дром запал. змін у лікворі. Для ви­значе­н­ня остан­нього й виявле­н­ня збудника обовʼязковим є дослідж. ліквору. Залежно від збудника при­значають антибактеріал., противірусну, за необхідно­сті — дегідратац., корекцію водно-електроліт. балансу, симптомат. терапію. Смертність від менінгіту нині значно зменшилася. Серед захворювань нерв. системи одним з най­актуальніших залишається роз­сіяний склероз — демієлінізуюче аутоімун­не захворюва­н­ня ЦНС, що вражає здебільшого людей молодого і се­ред­ньо­го віку та призводить до швидкої інвалідизації. При цьому захворюван­ні уражаються мієлінізов. шляхи головного та спин. мозку, внаслідок чого порушуються функції ходи, ко­ординації, зорова та чутлива, виникають когнітивні й тазові поруше­н­ня. Хвороба хронічна, її пере­біг може характеризуватися періодами загостре­н­ня і ремісії, або неухил. про­гресува­н­ням. Для діагностики за­стосовують сучасні критерії, що враховують особливості пере­бігу, наявність багатовогнищевого ураже­н­ня ЦНС, фіксацію вогнищ демієлінізації на магнітно-резонанс. томо­графії головного та спин. мозку, наявність олі­гоклонал. імуно­глобулінів G у лікворі. Лікува­н­ня при­значають залежно від стадії та характеру пере­бігу хвороби. Від кін. 20 ст. за умови ремітуючого пере­бігу за­стосовують препарати хворобо-модифікувал. терапії, що змінюють пере­біг хвороби й попере­джують роз­виток загострень. Ще одне захворюва­н­ня з ауто­імун. механізмом, що дуже актив­но нині ви­вчають, — міастенія — хвороба нервово-мʼязового синапсу. Завдяки дослідж. різних рецепторів післясинаптич. мем­­брани, до яких утворюються антитіла, досягнуто знач. про­гресу в лікуван­ні з можливістю забезпечити повноцін­не життя таким пацієнтам. Значну групу захворювань ЦНС становлять спадк. захворюва­н­ня, які є генетично детермінов., що спричиняє поруше­н­ня синтезу білків, ліпідів або вуглеводів, необхід. для нормал. існува­н­ня нерв. системи. Виділяють спадк. захворюва­н­ня з пере­важ. ураже­н­ням нервово-мʼязової, пірамід., екс­трапірамід. і координатор. систем. Медикаментозне лі­кува­н­ня таких хвороб пере­важно симптоматичне, але має доповнюватися фізіотерапевт. процедурами, лікув. фізкультурою, діє­тою, забезпече­н­ням ортопед. за­ходів. Сучас. про­грес у лікуван­ні генетично об­умовлених захворювань у світі забезпечив роз­роб­ле­н­ня ліків для деяких спадк. захворювань, зокрема для спінал. мʼязової атрофії. В остан­ні десятилі­т­тя низку захворювань обʼ­єд­нують у групу «Movement disorders» — рухових роз­ладів. Найпоширенішим серед них є хвороба Паркінсона, що може бути ідіопатичною, спад­ковою, або син­дромом на тлі ін. захворюва­н­ня (токсичного, інфекційного, судин­ного тощо). Ни­ні роз­роблено чіткі критерії діа­гнозу цієї хвороби і наголошують на необхідності своєчас. лікува­н­ня. Існує ефективна патогенет. за­місна терапія, спрямована на ком­пенсацію дефіциту дофаміну в мозку — медіатора, дефіцит якого викликає хворобу. Епілепсія ві­дома з давніх часів. Захворюва­н­ня, що су­проводжується нападами судом або втратою сві­домості без них, завжди викликало цікавість і занепокоє­н­ня в оточуючих. Епілепсія може бути само­стій. спадк. захворюва­н­ням або симптомом іншого — травми головного моз­ку, інсульту, енцефаліту та ін. Сучасна між­нар. класифікація поділяє напади на локальні та генералізовані, рідше трапляються некласифіков. напади. Тяжким проявом епі­лепсії може бути епілептич. статус, що може завершитися летально. Осн. метод додатк. діагностики — електроенцефало­графія. Нині неврологія має знач. арсенал протиепілептич. ліків, що збільшується з кожним роком. Захворюва­н­ня периферич. нерв. системи (ПНС) становлять бл. 50 % усіх захворювань і нерідко су­проводжуються тимчас. втратою праце­здатності. В першу чергу це стосується вертеброген. уражень корінців спин. мозку на тлі дегенератив. захворювань хребта. Вони можуть проявлятися винятково ознаками по­дразне­н­ня корінців зміщеними дисками та звʼязками (больовим, мʼя­зо­во-­тоніч., нейродистрофіч. син­­дромами) або мати також ознаки випаді­н­ня функції корінців, коли на тлі вираженого больового син­дрому знижується чутливість, рефлекси чи навіть роз­виваються парези мʼязів. Ін. захворюва­н­ня ПНС — поліневропатії, причиною яких найчастіше буває ендоген­на (діабет) або екзоген­на (алкоголізм) інтоксикація. Мононевропатії можуть також виникати на тлі інтоксикації, але частіше бувають травмат. чи ком­пресійно-ішеміч. походже­н­ня. Остан­ні виникають під час мікротравматизації певного нерва в мʼязово-фіброзно-кістк. ка­налі й інколи потребують деком­пресій. оператив. втруча­н­ня.

Завантажити статтю