Нестор — Енциклопедія Сучасної України

Нестор

НЕ́СТОР (Сидорук Георгій Мартинович; 10. 01. 1904, м. Заверце Бендин. пов. Петроків. губ., нині Сілез. воєводства, Польща – 01. 10. 1951, м. Курськ, РФ) – церковний діяч РПЦ. Закін. Полтав. г-зію (1920), істор. ф-т Харків. ун-ту (1926). Відтоді викладав у навч. закладах Полтави. 16 лютого 1936 заарешт., 15 листопада того ж року за звинуваченням в участі в контррев. орг-ції засудж. до 4-х р. виправно-труд. таборів. Під час 2-ї світ. вій­ни працював дир. Полтав. муз.-драм. театру. 1942–44 – викл. пастир. курсів Полтав. єпархії. 2 листопада 1944 рукопоклад. у сан диякона, 4 листопада – священика, признач. настоятелем Полтав. кафедрал. собору. Від січня 1945 – протоієрей. 24 вересня 1945 пострижений у чернецтво, 30 вересня того ж року возвед. у сан архімандрита. 14 жовтня 1945 висвяч. на єпископа Уманського, вікарія Київ. єпархії, признач. тимчасово керуючим Мукачів.-Пряшів. єпархією, від 24 жовтня того ж року – єпископ Ужгородський і Мукачівський, від 3 червня 1948 – єпископ Курський і Бєлгородський. Виконував закордонні місії РПЦ. Реабіліт. 1959.

Літ.: Концевич Н., прот. Епископ Курс­кий и Белгородский Нестор (некролог) // Журн. Моск. Патриархии. 1951. № 11; Данилець Ю. В. Документи ГАРФ про діяльність єпископа Мукачівсько-Ужгородського Нестора (Сидорука) // Церква – наука – сусп-во: питання взаємодії. На пошану київ. митрополита Євгенія (Болховітінова). Мат. 14-ї Міжнар. наук. конф. (25 травня – 3 червня 2016). К., 2016; Його ж. Життєвий шлях православного єпископа Нестора (Сидорука) (1904–1951) у світлі нових архівних документів // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Історія. 2017. Вип. 1.

Ю. В. Данилець

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Ю. В. Данилець . Нестор // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73835 (дата звернення: 28.09.2021)