Нестор — Енциклопедія Сучасної України

Нестор

НЕ́СТОР (Фомін Микола Дмитрович; 31. 08. 1849, м. Юрбург, нині Юрбаркас, Литва – 19. 08. 1910, м. Єлець, нині Липец. обл., РФ) – церковний діяч РПЦ. Закін. С.-Пе­тербур. уч-ще правознавства (1870) та С.-Пе­тербур. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1891). У 1870–84 працював в установах мін-ва юстиції; 1884–87 – у Варшав. окруж. суді. 16 вересня 1889 прийняв чернечий постриг, рукопоклад. на ієродиякона, 2 лютого 1890 – ієромонаха. Від 1891 – намісник Свято-Духів. монастиря у Вільно (нині Вільнюс). 25 травня 1892 возвед. у сан архімандрита. Від 1895 – настоятель церков у м. По та Біарріц (обидва – Франція). 15 квітня 1901 хіротонізов. на єпископа Балахнинського, вікарія Нижньогород. єпархії. Від 4 листопада 1903 – єпископ Новгород-Сіверський, вікарій Черніг. єпархії.

В. С. Муха

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. С. Муха . Нестор // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73837 (дата звернення: 17.10.2021)