Нумізматика — Енциклопедія Сучасної України

Нумізматика

НУМІЗМА́ТИКА (від грец. νσμσς – закон, законний платіжний засіб і похідне від нього no/misma – монета) – спеціальна історична дисципліна, що досліджує монети та монетні знахідки як джерело історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового обігу та монетного виробниц­тва. Слово «монета» походить від імені богині Юнони Монети (наставниці), храм якої знаходився на Капітолій. пагорбі в Римі. При храмі діяв монетний двір, тому гроші, що на ньому карбували, з часом отримали назву «монети». У Візантії виник похідний від слів «закон» і «монета» прикметник nomismatiho/v, від якого і пішов термін «Н.». Розвиток Н. розпочався із простого колекціонування монет. Деякі дослідники на підставі непрямих свідчень стародав. авторів, зокрема Овідія (43 р. до н. е. – 18 р. н. е.), Ґая Светонія Транквілла (бл. 70 – 80 рр. н. е.), Плінія Старшого (23/24 – 79 рр. н. е.), допускають колекціонування монет у імператор. Римі, однак переважна більшість відносить його появу до епохи Відродження. Першими відомими колекціонерами антич. монет були видатні італ. гуманісти цієї епохи Ф. Петрарка (1304–74) та Дж. Боккаччо (1313–75). З Італії захоплення колекціонуванням монет поширилося в Іспанії, Франції, Нідерландах, Німеччині та всій Європі. Серед найвідоміших колекціонерів – Козимо (1389–1464) і Лоренцо (1448–92) Медичі, король Сицилії і Неаполя Альфонс V Араґонський (1416–58), угор. король Матіаш Корвін (1458–90), видат. гуманіст і вчений Еразм Роттердамський (1469–1536). Поширення колекціонування спричинило зародження торгівлі монетами, а згодом і появу аукціонів (16–17 ст.), що від 19 ст. стали регулярними. Під впливом антич. мист-ва виникли нові галузі Н. – медальєрне мистецтво та медальєрика. Підвищений попит на найбільш рідкісні екземпляри монет призвів до появи підробок. В Італії у 1360-х рр. на венец. монет. дворі представники родини Сесто розпочали виготовлення підробок римських монет, широкого розповсюдження вони отримали завдяки Дж. Кальвіно (1500–70) з м. Падуя (відтак мають назву «падуанці»). Незважаючи на значне поширення, впродовж більш ніж 2-х століть колекціонування стародав. монет було лише аматор. захопленням без наук. або критич. оцінювання предмета колекціонування. Лише поява виробів Дж. Кальвіно спонукала до наук. опису та систематизації монет і укладення каталогів з їхніми описами (одна з функцій – захист колекцій від підробок). Між 1313 та 1320 написаний твір верон. гуманіста Дж. да Маточіїса (Дж. Мансіонаріо) «Historia imperialis» («Імперська історія»), проілюстрований антич. монетами із зображеннями римських імператорів. Хоча перші роботи з опису нумізмат. пам'яток з'яви­лися у 16 ст., вони акцентували увагу на зображеннях на монетах і не торкалися питань монет. вироб-ва та автентичності монет. 1556–66 нідерланд. гравер і колекціонер антич. монет Г. Ґольціус (1526–83) під час подорожей до Бельгії, Франції, Німеччини оглянув понад 950 зібрань. Результатом цих подорожей стала 7-томна монографія «De re nummaria antique» («Старі гроші») з описами сотень стародав. римських монет із легендами і зображеннями, що започаткувала нову науку – Н. Накопичення знач. монет. матеріалу та праці істор.-нумізмат. і метрол. характеру стали підґрунтям наступ. етапу розвит­ку Н. як науки – періоду систематизації. Засн. наук. Н. вважають дир. Імператор. мінц-кабінету у Відні Й.-І. Еккеля (1737–98). В опубл. 1792–98 8-том. праці «Doc­trina numorum veterum» («Вчення про древні монети») він вперше запровадив систематизацію монет за істор.-геогр. принципом, розробив основи монетно-вагових систем, описав гол. способи карбування і осн. номінали монет антич. епохи. Від кін. 18 ст. Н. почали викладати у європ. навч. закладах, зокрема й на укр. землях: у Львів. ун-ті від 1784 працював учень Й.-І. Еккеля – проф. Ґ. Уліх (1743–94), який став автором першого у Сх. Європі курсу лекцій з Н.; наприкінці 18 ст. там створ. першу академ. колекцію монет. Окрім університет. колекції, у Львові існували й ін. нумізмат. збірки – у Нац. закладі ім. Оссолінських, НТШ тощо. У 19 ст. осн. осередками розвитку Н. були мінц-кабінети при Кременец. (Волин.) ліцеї (нині Терноп. обл.), Харків. ун-ті (обидва засн. 1805), Ніжин. істор.-філол. ліцеї (нині Черніг. обл.; 1820), Ун-ті св. Володимира у Києві (1834). Знач. внесок у розвиток нумізмат. науки зробило організоване 1839 Одес. т-во історії і старожитностей – на сторінках його «Записок...» надруковано праці М. Мазуркевича, О. Блау, В. Григор'єва, П. Бурачкова з антич. Н. Характер. особливістю укр. Н. 19 – поч. 20 ст. була робота над топографією нумізмат. знахідок. Так, зберігач мінц-кабінету Ун-ту св. Володимира К. Страшкевич опублікував 113 скарбів, знайдених 1838–66 у Київ., Волин., Поділ. губ. Цю роботу продовжили й ін. дослідники у Волин. (І. Орлов), Київ. (М. Біляшівський), Харків. (В. Данилевич), Черніг. (В. Шугаєвський) губ. Нумізмат. знахідки увійшли і до зведених «Археологічних карт», укладених в 2-й пол.19 – на поч. 20 ст. В. Антоновичем, Д. Багалієм, В. Гошкевичем, Ю. Сіцінським. На поч. 20 ст. плідно працювали над нумізмат. дослідж. В. Шугаєвський, С. Коршенко, В. Ляскоронський, М. Слабченко та ін., 1926 при ВУАН організовано окрему секцію Н. У 2-й пол. 20 – на поч. 21 ст. проблеми Н. і грош. обігу укр. земель досліджували та досліджують М. Брайчевський, В. Зварич, П. Каришковський-Ікар, М. Котляр, А. Крижанівський, О. Огуй, В. Орлик, С. Пивоваров, Р. Шуст, В. Анохін, С. Булатович, Г. Козубовський, О. Погорілець, Р. Саввов, Є. Туровський, К. Хромов, В. Шляпінський та ін. У Києві в 1960-х рр. надруковано 5 вип. фахового зб. «Нумизматика и сфрагистика», від 1996 видають довідк.-інформ. ж. «Нумізматика і фалеристика». 1999–2000 як додаток до «Вісника Національного банку України» публікували наук.-популяр. істор.-культур. часопис «Українська нумізматика і боністика», від 2004 видають «Львівські нумізматичні записки». Від 2011 на базі Ун-ту Г. Сковороди в Переяславі (Київ. обл.) і Центр.-укр. тех. ун-ту (Кропивницький) проводять міжнар. наук. конф. «Актуальні проблеми нумізматики у системі спеціальних галузей історичної науки». 2017 Ін-т історії НАНУ (Київ), Ун-т Г. Сковороди і Центр.-укр. тех. ун-т заснували профес. академ. вид. – «Український нумізматичний щорічник», в якому публікують праці нумізмати України, Польщі, Словаччини, Німеччини, Білорусі.

Пр.: Шугаевский В. А. Монета и де­нежный счет в Левобережной Украине в ХVII в. Чг., 1918; Котляр Н. Ф. Проблемы и основные итоги исследований монет Червоной Руси // Нумизматика и сфрагистика. 1965. Т. 2; Казаманова А. Н. Введение в античную нумизматику. Мос­ква, 1969; Котляр М. Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. К., 1976; Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. К., 1989; Гарбуз Б. Б. Нумізматична колекція Національного музею історії України // Вісн. НБУ. 1996. № 3; Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довід. Т., 1998; Шуст Р. Нумізматика українських земель. Л., 1998; Тхоржевський Р. Й. Нариси історії грошей в Україні. Т., 1999; Яушева-Омельянчик Р. Київський мінц-кабінет у життєописах // Укр. нумізматика і боністика. 2000. № 1–2; Пивоваров С. Нумізматичні пам'ятки Буковини (античний та середньовічний час). Чц., 2002; Погорілець О., Саввов Р. Монета подільського князя Костянтина // Нумізматика і фалеристика. 2004. № 3; Козубовський Г. Нумізматика // Спец. істор. дисципліни: Довід. К., 2008.

З. О. Зразюк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
З. О. Зразюк . Нумізматика // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73889 (дата звернення: 24.10.2021)