Нудьга Григорій Антонович — Енциклопедія Сучасної України

Нудьга Григорій Антонович

НУДЬГА́ Григорій Антонович (21. 01. 1913, с. Артюхівка, нині Ромен. р-ну Сум. обл. – 14. 03. 1994, Львів) – письменник, критик, літературо­знавець, фольклорист, етнограф, культуролог. Канд. філол. н. (1956). Чл. СПУ (1954), почес. чл. НТШ. Учасник 2-ї світ. вій­ни. Походив із козац. роду. Закін. Гадяц. пед. технікум (нині Полтав. обл., 1931), учителював у рідному селі. Навч. у Харків. (від 1933), закін. Київ. ун-т (1938). Водночас від 1936 працював м. н. с. Ін-ту фольклору АН УРСР, брав участь у наук. експедиціях, однак 1937 за доносом був звинувач. в укр. бурж. націоналізмі й звільнений із посади. Від 1938 викладав у Полтав. пед. ін-ті. Від 1941 – на фронті, потрапив у нім. полон, далі – табори для військовополонених, звідки йому вдалося вибратися. 1944 знову мобілізація, але був відкликаний з армії і скерований у Львів. відділ. Ін-ту літ-ри АН УРСР, де його знали як дослідника фоль­клорно-літ. взаємозв'язків. У травні 1945, напередодні захисту канд. дис., заарешт. і засудж. військ. трибуналом до 10-ти р. таборів і 5-ти р. обмеження громадян. прав. Покарання відбував на Колимі, у системі концтаборів «Дальстрой». За перевиконання норми 1951 достроково звільнений, працював обліковцем швей. ф-ки у м. Винники Львів. обл. 1954 судимість із нього знято; від 1955 – зав. відділу критики ж. «Жовтень», від 1956 – м. н. с. Ін-ту сусп. наук АН УРСР у Львові. Написав низку праць з історії укр. літ-ри та фольк­лору, що здобули визнання в наук. колах. За принциповість у відстоюванні високого пріоритету укр. культури й літ-ри 1973 його відправлено на пенсію ще до досягнення пенсій. віку. Незважаючи на заборони виїзду за кордон на наук. конф., Н. підтримував контакти з багатьма академіями світу, що давало йому можливість обмінюватися наук. ідеями та публікаціями, одержувати матеріали з різних галузей літературознавства із зарубіж. джерел. Важливе місце в працях ученого займають проблеми розвитку фольклор. та літ. жанрів (дума, балада, чумац. пісні, пісні літ. походження, пародія тощо), зв'язку літ-ри з фольклором, поширення укр. пісні й худож. слова у міжслов'ян. та світ. просторі. Свої студії над цими питаннями часто завершував укладанням збірників із різних жанрів. Укр. літ-ру він розглядав у контексті світ. культури, під таким кутом зору підходив до вивчення творчості С. Климовського, Г. Сковороди, І. Котляревського, Т. Шевченка, Панаса Мирного, І. Франка та ін. укр. класиків. Окрема тема його наук. зацікавлень – ви­­явлення джерел зв'язків укр. науки і культури з культурою сусід. народів Європи. Чимало уваги він присвятив навч. укр. студентів в ун-тах Європи в епоху Ренесансу, поширення пісні С. Климовського «Їхав козак за Дунай» у різних муз. обробках, зокрема й варіант австр. композитора Л. ван Бетговена, різні варіації музики «Щедрика» М. Леонтовича тощо. Такий напрям дослідж. не знаходив підтримки влади, яка проводила політику русифікації, що створювало труднощі для публікації наук. праць ученого. Так, друк праці Н. «Українська пісня в світі», запропонов. 1972 вид-ву «Музична Україна», спочатку відхилили, однак після виступів на його підтримку у ЗМІ видали 1989 в Києві у напівскороч. вигляді. У повному варіанті монографію «Українська дума і пісня в світі», яку він вважав справою свого життя, опубл. у 2-х кн. 1997–98 у Львові. Н. виявив себе дослідником, який не поступався наук. та морал. принципами всупереч політ. обставинам, і праці його залишаються актуальними.

Пр.: Українська пісня серед народів світу. К., 1960; Пародія в українській літературі. К., 1961; Українська балада. К., 1970; Український поетичний епос: Думи. К., 1971; Слово і пісня. К., 1985; На літературних шляхах. К., 1990; Не бійся смерті. К., 1991; Козак, філософ, поет. Л., 1999; У колі світової культури. Л., 2006.

Літ.: Ільницький М. Молодіє лад балад // Вітчизна. 1971. № 3; Базилівський М. Одержимість дослідника // ЛУ. 1983, 24 верес.; Григорій Антонович Нудьга: Бібліогр. покажч. Л., 1987; Комариця М. Нудьга Григорій Антонович // Укр. журналістика в іменах. Вип. 8. Л., 2001; Горак Р. Дороги страдництва й надії // Просвіта. 2003. Вип. 2; Парадигма [Розділ 1: «100 років Григорія Нудьги»]: Зб. наук. пр. Л., 2013. Вип. 7.

М. М. Ільницький

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю