Нугман Мустафа — Енциклопедія Сучасної України

Нугман Мустафа

НУ́ГМАН Мустафа (Ногман Мостафа; 22. 12. 1912, с. Кзил-Яр, нині Татарстан, РФ – 04. 09. 1976, м. Казань, Татарстан) – татарський поет, перекладач, мово­знавець. Канд. філол. н. (1964). Чл. СП СРСР (1965). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Навч. у Таджиц. пед. ін-ті (м. Сталінабад, нині Душанбе, 1937–41), закін. Моск. ін-т сходознавства (1951). Викладав перс. та старотатар. мови в Казан. ун-ті (1961–74). Автор поет. зб. «Давыл­лы еллар лирикасы» («Лірика воєнних років», 1944), «Иртәнге моң­нар» («Ранкові пісні», 1973), «Акчарлаклар оча Иделдә» («Чайки над Волгою», 1982; усі – Казань) та ін., чимало віршів покладено на музику. У перекладац. доробку – твори Т. Шевченка: балада «Тополя», вірші «Думка (Тече вода в синє море)», «Думка (Тяжко-важко в світі жити)», «Думка (Нащо мені чорні брови)», «Мені однаково, чи буду», «Ой крикнули сірії гуси» та ін., що ввійшли до татар. вид. «Кобзар» (Казань, 1953).

Б. В. Хоменко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Б. В. Хоменко . Нугман Мустафа // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73906 (дата звернення: 23.10.2021)