Нота колбі

«НО́ТА КО́ЛБІ» Датована 10 серпня 1920, від­ображала офіц. позицію США щодо польс.-рад. вій­ни, майбутнього Росії та, опосередковано, України. Назва походить від імені автора — держ. секр. США Б. Колбі. З поч. польс.-укр. на­ступу на Київ (25 квітня 1920) адміністрація президента Т.-В. Вільсона за­йняла позицію сторон­нього спо­стерігача. 12 травня 1920 голова місії УНР в США Ю. Бачинський звернувся до США з проха­н­ням ви­знати Україну як незалежну державу, однак спроби уряду УНР отримати амер. під­тримку ви­явилися без­успішними. Не­зважаючи на наполяга­н­ня зх.-європ. держав і Польщі, США зволікали з офіц. викладе­н­ням своєї позиції щодо польс.-рад. вій­ни: амер. керівництво не хотіло виносити її на роз­гляд між­нар. мирної конф., що означало б, з одного боку, ви­зна­н­ня більшовизму, з ін. — могло при­звести до роз­членува­н­ня Росії. Офіц. позицію США викладено 2 серпня 1920 держ. секр. Б. Колбі у конфіденц. теле­грамі-від­повіді на запит посла Італії в США, ро­зісланій у посольства США у Великій Британії, Франції, Італії, Польщі. 10 серпня 1920 держ. департамент США ухвалив ріше­н­ня про оприлюдне­н­ня дещо роз­ширеної та від­редагованої від­повіді Б. Колбі як офіц. ноти (на­друк. на­ступ. дня в амер. газетах). Гол. її теза — неви­знан­ня рад. влади і не­прийня­т­тя роз­членува­н­ня Росії. Згідно з «Н. К.», кордони Росії мали охоплювати всю тер. колиш. Рос. імперії, окрім Фінляндії, етніч. Польщі та тер., що, за домовленістю, може стати частиною Вірмен. держави (таким чином, США ви­знавали закон­ними прагне­н­ня до незалежності лише цих народів). Уряд УНР через укр. дипломат. місію в Данії висловив рішучий протест проти «Н. К.», що остаточно пере­креслила сподіва­н­ня С. Петлюри й уряду УНР на можливе ви­зна­н­ня та допомогу з боку США. Ризький мирний договір 1921 між РСФРР і УСРР та Польщею поклав край сподіва­н­ням США на майбутнє облаштува­н­ня Європи.

Завантажити статтю