Носенко Іван Миколайович — Енциклопедія Сучасної України

Носенко Іван Миколайович

НО́СЕНКО Іван Миколайович (26. 09. 1920, с. Михайлівка, нині Воронез. обл., РФ – 01. 09. 2000, Запоріжжя) – скульптор. Чоловік Н. Носенко. Засл. художник УРСР (1976). Чл. Запоріз. обл. т-ва художників (1952), НСХУ (1963). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Дитинство ми­ну­ло в Україні (родина переїхала до Запоріз. округи 1926). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (нині Дніпро, 1941; викл. М. Погрібняк, О. Жирадков). Від 1951 – у Запоріжжі. Працював скульптором у майстернях обл. т-ва художників (1951–62), на худож.-вироб. комбінаті (1962–98). Більшість творів виконав у спів­авт. із дружиною. Осн. галузі – станк. та монум. скульптура. Серед різноманіт. тематики переважає героїка укр. народу в 2-й світ. вій­ні. Духов. світ сучасників відображений у груп. та одиноч. портретах металургів «Запоріжсталі». Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1952. Персон. – у Запоріжжі (1977). Окремі твори зберігаються в Запоріз. худож. та краєзн. музеях.

Тв.: барельєф «Мистецтво належить народу» (на фронтоні Запоріз. укр. муз.-драм. театру ім. В. Магара, 1952, спів­авт.); пам’ятники – Герою Рад. Союзу П. Осипенко (1953, м. Бердянськ Запоріз. обл.), «Металург» (1959, Запоріжжя), «Слава героям праці» (1960, м. Дніпрорудне Запоріз. обл.; обидва – спів­авт.), «Односельчанам» (1964, колгосп «Червоний партизан» Михайлів. р-ну), Т. Шевченку (1966, м. Токмак), «Морякам-десантникам» (1972, м. Бердянськ), «Клятва» (1973, смт Михайлівка; обидва – спів­авт.; усі – Запоріз. обл.), Т. Шевченку (радгосп ім. Т. Шевченка Полтав. обл.), «За Батьківщину» (с. Омельник; співавт.; обидва – 1974), загиблим розвідникам «Вибух» (1984, с. Лугівка), «За рідну землю» (1987, радгосп «Південний»), В. Чапаєву (1988–91, радгосп «Чапаєвсь­кий», усі – Запоріз. обл., спів­авт.), «Невтішне горе» (1995, Запоріжжя); станк. композиції – «Ветеран Дніпрогесу О. Лашкін» (1955), «Архітектор Є. Євстаф’єв» (1956), «Дімка» (1957), «Новатор Ю. Маркін» (1958), «Механізатор І. Овсієнко» (1959), «Надія. Портрет дружини», «Сталевар А. Вітренко» (обидві – 1960), «Запорожці. Заслужений металург УРСР П. Дорошенко та перший підручний Л. Перехрест», «У най­мах коси побіліють» (обидві – 1961, спів­авт.), «Металург» (1967), «Бригада комуністичної праці М. Кінебаса» (1970; обидві – спів­авт.), «Запорізький сталевар А. Гаврилюк» (1976); погруддя – Т. Шевченка (1963, радгосп «Зоря» Микол. обл.), Героїв Рад. Союзу Є. Биковського та І. Найдьонова (обидва – 1973, смт Михайлівка); стела «Ні­хто не забутий» (1972, смт Новомиколаївка, спів­авт.; усі – Запоріз. обл.); горельєф «Комбат» (1975, Запоріжжя), мемор. дошка Д. Яворницькому (1995).

Літ.: Заслужений художник УРСР І. М. Носенко. Персональна художня виставка: Каталог. З., 1977; Художники Запоріжжя. Персональні художні виставки: Каталог. З., 1979; Алексєєва О. Професійне мистецтво Запоріжжя: на зламі часів // ОМ. 2008. № 3; Акбаш Р. Май, 1975: «Скорбящая мать» // Прав.Да. 2012, 21 нояб.

Т. П. Гончаренко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Т. П. Гончаренко . Носенко Іван Миколайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73987 (дата звернення: 20.09.2021)