НОСАЧЕ́ВСЬКИЙ Василь Іванович (22. 03. 1885, м. Березна Черніг. губ., нині смт Черніг. р-ну Черніг. обл. — 17. 08. 1962, Дні­пропетровськ, нині Дні­про, похов. у Запоріж­жі) — спів­ак (ліричний тенор), бандурист, актор, педагог. Закін. Катеринослав. муз. училище РМТ (нині Дні­про, 1916; кл. вокалу). 1901–21 служив у Казен. палаті; 1921–33 — юрисконсульт Брян. заводу (обидва — Катеринослав). Творчу діяльність роз­почав як спів­ак-бандурист муз. гуртка Катеринослав. залізниці; брав активну участь у роботі місц. від­діл. товариства «Просвіта». 1919–21 — арт. Укр. держ. театру ім. Т. Шевченка (Катеринослав), серед ролей — Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Левко («Майська ніч» М. Старицького), Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Ясь («Степовий гість» Б. Грінченка), Хома Брут («Вій» М. Кропивницького за М. Гоголем). На поч. 1920-х рр. брав участь у концертах Капели ім. М. Лисенка під керівництвом І. Паторжинського. 1920–21 — спів­ак-бандурист хору «Зоря»; 1930–35 — викладач філії Харків. муз.-театр. робітфаку; водночас 1933–37 — керівник аматор. колективів Палацу культури, юрисконсульт Обл. від­ділу Укр. товариства глухонімих (усі — Дні­пропетровськ). Товаришував з Д. Яворницьким. 1937 за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності заарешт., пере­бував на заслан­ні у Казах­стані, де виготовив бандуру, на якій виконував пісні та організував хор. капелу. 1944 звільнений. 1945–47 — юрисконсульт Обл. аптеко­управлі­н­ня; 1949–52 — керівник капели бандуристів Філармонії; 1950–52 — викладач Дит. муз. школи (усі — Дні­пропетровськ). У репертуарі — пісні «Про Байду», «Про Кармалюка», «Про Морозенка», «Про Якіра», твори на сл. Т. Шевченка. Бандура Н. зберігається у Дні­проп. істор. музеї.