Нідерланди — Енциклопедія Сучасної України

Нідерланди

НІДЕРЛА́НДИ, Королівство Нідерландів (нідерланд. – Nederland, Koninkrijk der Nederlanden) – держава у Західній Європі. Пл. 41 543 км2. На Пд. межує з Бельгією, на Сх. – з Німеччиною. З Пн. та Зх. омивається водами Пн. моря. Н. належать Зх.-Фризькі о-ви та низка о-вів біля гирла Маасу та Шельди. Довж. берегової смуги 1075 км. До складу Королівства Н., окрім, власне Н., входять ще 3 частини – Аруба, Кюрасао та Сент-Мартен (о-ви в Кариб. бас.). Усі вони мають рівні права, однак на практиці більшість справ перебуває у підпорядкуванні Н., що становлять бл. 98 % заг. пл. та населення. О-ви Бонайре, Сінт-Естатіус та Саба (усі – Кариб. бас.) вважають спец. муніципалітетами Н. Насел. 17,3 млн осіб. Столиця – Амстердам (1,14 млн осіб). Адм.-територ. поділ: 12 провінцій. Офіц. мова – нідерландська. У провінції Фрисландія, окрім нідерланд., є 2-а офіц. мова – фризька. Фризькі, нижньосаксон., лімбур., роман. діалекти та їдиш мають захищений статус відповідно до Європ. хартії регіон. мов, або мов меншин. Нідерланд. мова є офіц. мовою 3-х спец. муніципалітетів Кариб. бас. Н. Англ. мова визнана регіональною для Сінт-Естатіусу та Саби, пап'яменто (креол. мова) – для Бонайре. 50,7 % насел. країни атеїсти. Реліг. громади: римо-католики – 30 %, протестанти – 14,9 % (зокрема нідерланд. реформісти – 6,4 %, протестанти – 5,6 %, кальвіністи – 2,9 %), мусульмани – 5,1 %, ін. віросповідання (індуїсти, буддисти, юдеї) – 5,6 %. Грош. одиниця – євро. Держ. устрій – децентраліз. унітарна держава. Форма держ. правління – конституц. монархія (королівство) з парламент. формою правління. Глава держави – король Віллем-Олександр (від 2013). Згідно з Конституцією, він наділений широкими повноваженнями, але фактично його влада обмежена парламентом. Однак його рішення є вирішальним при призначенні прем'єр-міністра. Усі політ. акти укладають від імені короля. Вищий законодав. орган – двопалат. парламент (Ген. штати). Перша палата складається з представників провінц. рад, друга обирається прямим усенарод. голосуванням. Парламент розташ. у Гаазі. У країні представлено широкий спектр політ. сил, жодна з яких не має явної переваги у парламенті, тому уряди здебільшого коаліційні. 1 січня 2020 Н. офіційно припинили використання назви Голландія, що вживалася раніше для позначення держави. Н. – одна з країн-засн. ООН, НАТО, ЄС, Бенілюксу, «Спільного ринку»; чл. ОБСЄ, СОТ, МВФ, Міжнар. банку реконструкції і розвитку, ЄБРР, Орг-ції екон. співроб-ва та розвитку, Світ. банку. Віддавна тер. сучас. Н. заселяли племена кельтів, фризів, батавів. У 1 ст. до н. е. частину тер. північніше р. Рейн завоювала Рим. імперія, під владою якої регіон був до 4 ст. н. е. Від 5 ст. – у складі імперії франків, що у 8 ст. увійшла до складу Рим. імперії. Франки були християнами і залучили до цієї релігії фризів та саксів. У серед. 9 ст., після розпаду імперії франків, настала феодал. роздробленість. Графство Голландія вперше згадується 1018. Консолідація країни розпочалася за часів правління герцогів Бурґундії (14–16 ст.). 1447 усі «низькі землі» потрапили під владу іспан. Габсбурґів. Повстання проти жорстокого панування короля Філіпа II (намісником якого в Н. був герцог Альба) розпочалося 1568 і тривало 80 р. 1579 утворено Утрехт. союз, що складався з пн. та окремих пд. провінцій країни. 1581 союз на чолі з Вільгельмом I Оранським проголосив незалежність Н. Це утворення стало першою в світі бурж. державою. 1609 Іспанія визнала незалежність Н. Міжнар. визнання нової держави закріпив Вестфал. договір 1648. На політ. карті світу з'явилася республіка – Об'єднані провінції Н. У 17 ст. Н. перетворилися на економічно могутню державу. Сформувалася велика голланд. колоніал. імперія. Вона охоплювала, крім метрополії, Нідерланд. Індію (Індонезію) та о-в Цейлон (нині Шрі-Ланка) – в Азії, Ґвіану і архіпелаг Малі Антил. о-ви – в Америці, Капську колонію – в Африці. Імперія почала занепадати після англо-голланд. війн (1652–54, 1665–67, 1672–74), а також тривалих війн проти Франції за часів короля Людовіка XIV. 1795–1806 на тер. Н., зайнятій франц. військами, існувала Батав. Респ., 1806–10 – Голланд. королівство на чолі з Людовіком I Бонапартом (брат Наполеона I). 1810–13 Н. перебували у складі Франції. Наприкінці 18 – поч. 19 ст. Велика Британія захопила о-в Цейлон та Капську колонію. Відповідно до рішення Віден. конгресу, 1815 створ. незалежне Нідерланд. королівство, до складу якого ввійшла й Бельгія (1830 здобула незалежність). 1848 прийнято першу конституцію на основі британ. системи, 1887 – нову конституцію країни. Під час 1-ї світ. вій­ни Н. зберігали нейтралітет. Їх не оминула світ. екон. криза 1930-х рр. Під час 2-ї світ. вій­ни, попри заявлений Н. нейтралітет, країна перебувала під нім.-фа­шист. окупацією. У концтаборах було знищено чимало місц. євреїв. До поч. 2-ї світ. вій­ни Н. мали третю за розмірами колоніал. імперію світу. Япон. війська 1942 захопили Індонезію, яка 1945 проголосила незалежність. Н. упродовж 4-х р. вели колоніал. вій­ну, але, зрештою, визнали суверенітет своєї колиш. колонії. 1963 Індонезії передали Зх. Нову Ґвінею. 1954 Ґвіана одержала право на самоврядування під назвою Суринам (здобула незалежність 1975). Від 1890 Н. правила королева Вільгельміна, 1948 престол перейшов до її дочки Юліани. 1980 королева передала трон своїй дочці – Беатрікс, яка 2013 відреклась від престолу і передала його своєму старшому сину Віллему-Олександру (став першим чоловіком на нідерланд. престолі після Віл­лема ІІІ). На тер. країни знаходяться штаби НАТО, військ. бази США та військ. частини Німеччини, у Гаазі – Міжнар. суд ООН. 2000 Н. стали першою в світі країною, що узаконила евтаназію (добровіл. смерть). 2010 Нідерланд. Антил. о-ви стали автоном. геополіт. одиницями. Так, колишні голланд. колонії – о-в Кюрасао та пд. частина о-ва Сент-Мартен – перетворилися на незалежні держави, що входять до складу Королівства Н., а о-ви Бонайре, Саба й Сінт-Естатіус стали автоном. тер. Н.

Назва країни дослівно перекладається як «низькі землі». Тер. Н. – майже суцільна низовина. Понад чверть площі країни (за ін. даними – 40–50 %), зокрема всі зх. землі, лежить нижче р. м. Переважну їх частину було осушено та перетворено на продуктивні орні землі ще у 13 ст. Від припливу мор. води ці тер. (польдери) захищені узбереж. дюнами, штуч. греблями та ін. гідротех. спорудами заг. протяжністю бл. 3 тис. км. Найнижча точка (на 6,74 м нижча від р. м.) країни та усієї Європи знаходиться у м. Ньювекерк (побл. Роттердама). Лише бл. 50 % суходолу перевищує 1 м над р. м. Незначна ділянка (2 % тер.) у сх. частині країни має середні вис. до 50 м, у пд.-сх. частині переважає горбиста місцевість. Найвища точка – г. Валсерберґ (321 м). Клімат Н. помірний морський. Унаслідок впливу зх. вітрів зима тепла, м'яка з серед. т-рами січня від +1 до +3 °С. Літо прохолодне, середні т-ри липня становлять від +16 до +17 °С. Середньорічна кількість опадів – 650–750 мм. Характерні густі тумани, шторми, іноді сніг. Найбільші річки: Рейн, Маас та Шельда. Є багато каналів, переважно судноплавних (заг. довж. 5,5 тис. км). Найбільші з них – Корбулона, Ґент–Терньозен, Амстердам–Рейн, Нордзе-канал та Юліана-канал. Є значна кількість озер. У підвищеній пд.-зх. частині країни знаходиться оз. Ґревелінґен. У Фрисландії є група озер, розташ. нижче р. м., серед них – Флюссен, Слотермер, Тьокемер, Снекермер. У центр. Н., на місці колиш. затоки Зейдерзе, знаходиться штучне прісне озеро Ейсселмер – найбільше за площею прісноводне водоймище Зх. Європи. Високий ступінь засоленості тер. та її залюдненості призвели до знищення лісів (лише 8 % тер. країни). Найкраще вони збереглися у королів. маєтках, нац. парках і заповідниках. На схилах долин – дуб, граб, бук, ясен, біла тополя, в'яз, у вологіших місцях – вільха. Характерна велика кількість ягід. чагарників та квітк. рослин. У піщаних місцевостях поширені вересові пустища та ялівцеві чагарники. Тварин. світ бідний. У лісах водяться олені, зайці, лисиці, білки, косулі, тхори, борсуки, різні птахи, дюнах – дикі кролі. Країна лежить на шляху щоріч. міграції числен. птахів (гуси, казарки, чайки, кулики). Пн. море багате на пром. рибу. Осн. мінерал. ресурси Н.: паливні – нафта, значні запаси природ. газу (шельф та узбережжя Пн. моря), кам'яне та буре вугілля, торф, а також кухонна сіль, каолін, гравій, мергель. У Н. – 20 природ. нац. парків, найвідоміші з яких – «Велювезом», «Де-Гоґе-Велюве», «Зейд-Кеннемер­ланд», а також 8 заповідників. На держ. рівні під охороною перебувають майже 130 тис. га тер. країни. Це переважно мілководдя, на яких культивують мідії, та місця, заселені тюленями. Найбільший нац. парк – «Остершельде» (розташ. у колиш. естуарії Сх. Шельди, пл. 37 тис. га). Н. належать до розвинених країн світу. ВВП становить 832,2 млрд дол. США (2017), у розрахунку на одну особу – 53 900 дол. США. Частка сфери послуг у структурі зайнятості насел. сягає 81,6 %. Держава має збалансов. економіку. Її основу складають бл. 70 великих фірм – пром., банків., транспорт., торг., страхових. Провідними є такі гігант. транснац. корпорації, як нафт. «Royal Dutch Shell», харч. та косметична «Uni­lever» (обидві – м. Роттердам), електронна та електротех. «Phi­lips» (м. Ейндговен). Загалом у країні зареєстровано бл. 600 тис. компаній і підпр-в, з яких 98,5 % належать до підпр-в малого та серед. бізнесу. У пром-сті зайнято 17,2 % насел. Найбільшого розвитку досягли наукомісткі галузі, а також галузі, що працюють на імпорт. сировині та експортують виготовлену з неї продукцію. 3/4 електроенергії виробляють ТЕС, альтернативні джерела забезпечують 23 % електроенергії. Гідравлічна та атомна енергетика не розвинені. Провідні галузі пром-сті: машинобудування (електротехніка, радіоелектроніка, судно-, автомобіле- та авіабудування), хім., нафтопереробна, нафтохімічна. Значного розвитку досягли харч. (м'ясо-мо­лоч­на, цукр., перероблення какао-бобів), текстил., швейна, алма­зо­шліфув. пром-сть, чорна та кольорова металургія. Найбільші пром. центри: Амстердам, Роттердам, Ейндговен, Утрехт. С. госп-во Н. (1,6 % ВВП країни; зайнято 1,2 % насел.) можна кваліфікувати як одне з найефективніших у світі. У його структурі переважає тваринництво (скотарство, свинарство, птахівництво). Культивують цукр. буряки, картоплю, пшеницю, ячмінь, однак гол. є вирощування корм. культур, овочів та квітів. Н. постачають 45 % квітів на світ. ринок. Експортують квіти, їхні цибулини та насіння. Найбільшої слави зажили нідерланд. тюльпани. За площами, відведеними під тепличне госп-во, та за експортом парник. овочів і ягід Н. посідають 1-е м. у світі. Країна за­ймає 5-е м. в Європі з вироб-ва масла і 4-е – сиру. Загалом с.-г. сектор Н. знаходиться на 3-му м. у світі за прибутками після США та Франції. Помітне місце посідає рибальство. Значну роль в економіці відіграють ділові та транспортні послуги. Заг. протяжність залізниць складає 3058 км (76 % електрифіковано), автошляхів – 139 тис. км. У країні – 6 аеропортів, а нідерланд. «KLM» належить до провід. авіакомпаній світу. Н. мають власний торг. флот (1217 суден), але більшість вантажів доставляють у їхні порти іноз. судна. Інтенсивно використовують внутр. водний (6,2 тис. км) та трубопровід. (19,5 тис. км) види транспорту. Порт у Роттердамі – найбільший в Європі (1962–86 був найбільшим у світі). Орієнтована на експорт нідерланд. економіка значно виграла від членства в ЄС (3/4 продукції експортує до країн ЄС). Експортує машини та устаткування, продовол. й хім. товари, природ. газ, чавун, нафтопродукти, с.-г. продукцію, сигари; осн. партнери: Німеччина (24 %), Бельгія (10 %), Франція, Велика Британія, Італія та США. Імпортує сталь, транспортні засоби, мінерал. паливо, продукцію машинобудування, текстиль, вироби хім. пром-сті; осн. партнери: Китай (16 %), Німеччина (15 %), Бельгія, США, Велика Британія та РФ. Важливим джерелом валют. надходжень є міжнар. туризм, значення якого зростає з кожним роком. Щороку країну відвідують бл. 19 млн іноз. туристів. Країна приваблює, зокрема, своєю гнучкою політикою щодо наркотиків, адже в ній офіційно дозволено вживати легкі наркотики, продаж яких контролює поліція. Серед найвідоміших симф. оркестрів – Амстердам. та Гааз. королів. оркестри. Нідерланд. балет визнаний одним із найкращих у Європі. У країні дуже висока щільність музеїв – на 17,3 млн мешканців припадає бл. 1000 музеїв.

В Амстердамі – «Північній Венеції», місті, яке побудоване на о-вах і 50-ти каналах з понад 500-ма мостами, знаходиться Королів. палац (17 ст.); церкви – Аудекерк, Ньївекерк (обидві – 15–16 ст.), Зейдеркерк, Вестеркерк, Нордеркерк (усі – 17 ст.); музеї – Рейкс­мюсеум, Рембрандта, В. Ван Ґоґа, Йоодса, А. Франк та ін.

Гааґа – адм.-політ. центр. У місті проводять міжнар. конф., тут зосереджені всі міжнар. посольства, Верхов. суд Н. та Міжнар. суд ООН. У Гаазі знаходяться відомі палаци – Нордейнде, Гаюс тен Босх (офіц. резиденція нідерланд. монархів; обидва – 17 ст.), Миру (1913); Стара ратуша (16 ст.); церкви – Сінт-Якобскерк (14–16 ст.) та Ньївекерк (17 ст.); низка музеїв. Побл. Гааґи знаходяться м. Лейден та Делфт, відомі своєю архіт. спадщиною. У Гарлемі розташ. ратуша (13 ст.), церква Ґротекерк (Сінт-Бавокерк, 15–16 ст.) з відомим органом, низка музеїв. У Заандамі (побл. Амстердама) є музей просто неба Заансе Сханс з вітряками, майстернями, де виробляють сир, хліб, дерев'яні черевики (кломпени). У Ліссі – найбільша у світі виставка цибул. квітів Кейкенгоф, де в березні–травні представлені найрізноманітніші види тюльпанів, нарцисів та гіацинтів. У Маастрихті – церкви Онзе-ліве-Bpay (10–16 ст.), Сінт-Серваскерк (10–15 ст.), домінікан. (13–14 ст.), Сінт-Янскерк (14–15 ст.), єзуїт., авґустин., Нова ратуша (усі – 17 ст.), монастир Боннефантен (17–18 ст.) з Лімбур. музеєм мист-ва та старожитностей. У Роттердамі – готична церква Сінт-Лауренскерк (15–17 ст.); музей Бойманса–Ван Бенінґена та ін. В Утрехті – кафедрал. собор (11–16 ст.), церкви – Сінт-Пітерскерк (11–14 ст.) та Каререйнкерк (15–16 ст.); низка музеїв.

У країні знаходяться 10 об'єктів, віднесених до Світ. спадщини ЮНЕСКО (9 культурних та 1 природний). Н. приймали літні 9-і Олімп. ігри 1928 в Амстердамі. Н. – батьківщина однієї з найстаріших і, водночас, найпрогресивніших систем вищої освіти у світі, що бере початок ще від 16 ст. Нині 13 ун-тів Н. входять до списку 200 найкращих ВНЗів світу, а чисельність іноз. студентів найбільша за весь час їх функціонування – понад 112 тис. осіб. Бінарна система освіти в країні розподіляє всі ВНЗи на дослідниц. та спеціалізовані. У дослідниц. ун-тах пріоритет. напрямом вважається наук. діяльність, а в спеціаліз. перевага надається практиці та приклад. знанням. У Н. функціонує 14 дослідниц. та 42 спеціаліз. ун-ти. Студенти з України переважно обирають для навч. саме спеціаліз. ун-ти. Більшість ун-тів у Н. є державними. Вони знаходяться в Амстердамі, Лейдені, Утрехті, Ґронінґені, Роттердамі, приватні – у Неймеґені, Тілбурзі, Амстердамі тощо.

У Н. працювало багато всесвітньо відомих художників – Рембрандт, В. Ван Ґоґ, Я. Вермеєр, Я. Стен, П. Мондріан, М. Ешер. Відомими письменниками були Й. Ван ден Вондел, П.-К. Гофт, Е. Даувес-Деккер, Г. Мюліш, Я.-Г. Волкерс, С. Вестдейк, Г. Реве, В.-Ф. Германс, К. Ноотебоом. В Амстердамі під час 2-ї світ. вій­ни А. Франк написала знаменитий щоденник «Het achterhuis» («Прихисток»), що був виданий після її смерті і перекладений багатьма мовами світу. Н. – батьківщина відомих філософів Е. Роттердамського та Б. Спінози, лікаря, ботаніка і хіміка Г. Бургаве. Серед найвідоміших кінореж. – П. Вергувен, Й. Стеллінґ, акторів – Р. Гауер, С. Крістель, Ф. Янссен. Укр.-нідерланд. зв'язки сягають 11 ст., коли товари з Фрисландії перевозили до Київ. Русі. У нідерланд. ВНЗах навч. укр. студенти, зокрема у 17 ст. в Лейден. ун-ті (Ю. Немирич). У 17 ст. нідерланд. картографи (Г. Ґеррітс, В. Гондіюс, Й. Блав) виконали й видали перші карти України – Т. Маковського, Ґ. де Боплана; автором атласу Дону й Чорного моря, виданого в Амстердамі 1703, був нідерландець – пізніше рос. адмірал К. Круйс. Нідерланд. граверам належать малюнки Києва (А. Ван Вестерфельд), портрети Б. Хмельницького (В. Гондіюс) й види укр. міст в атласах Я. Янсона, П. Ван дер Аа. Описи укр. земель і відомості про Україну вміщені в геогр. й істор. працях 17–18 ст. К. Вассенера, А. Целляріюса, П. Валькеньєра, Т. Сальмона та ін. Пожвавлення зв'язків між Україною і Н. почалося від кін. 1910-х рр. 1919–23 у Н. і Бельгії діяла дипломат. місія УНР з осередком у Гаазі, згодом у Брюсселі (голова – А. Яковлів). 1920 у Н. концертувала Укр. респ. капела під кер-вом О. Кошиця. 1921 Н. відвідав митрополит Андрей Шептицький, з ініціативи якого засн. Апостолат для українців, що 1927 поширив свою діяльність і перетворився на Апостолат з'єди­нен­ня, який 1948–50 фінансував Укр. катол. семінарію у Кулемборзі, а 1951 спричинився до створення «Візантійського хору» з голландців під диригуванням М. Антоновича. 1948 створ. Спілку українців у Голландії (голова – О. Кушпета), згодом реорганіз. у Спілку українців Нідерландів. У Роттердамі похов. полковник Є. Коновалець. Н. визнали незалежність України 31 грудня 1991. Дипломат. відносини між країнами були встановлені 1 квітня 1992. Посольство Н. у Києві було відкрито восени 1992. Дипломат. представництво України в Н. розпочало діяльність у Гаазі 2002. Політ. діалог на вищому рівні був започатк. у березні 1996 офіц. візитом в Україну прем'єр-міністра Н. В. Кока. У грудні 1997 та липні 2004 відбулися офіц. візити президента України Л. Кучми до Н. 2004 та 2005 Україну відвідував прем'єр-мі­ністр Н. Я. Балкененде. Вагомою подією для поглиблення двосторон. відносин став офіц. візит президента України В. Ющенка до Н. 7–8 червня 2006 на запрошення королеви Беатрікс. Важливим результатом розвитку укр.-нідер­ланд. діалогу стало підписання Програми спільних дій між КМ України та Урядом Н. на 2004–06, а потім і на 2007–09. Сумною подією у двосторон. відносинах стало збиття росіянами над окупов. частиною Донбасу 17 липня 2014 пасажир. літака «Boeing-777» компанії «Malaysia Airlines», що виконував регуляр. рейс МН-17 з Амстердама. У катастрофі загинуло 193 громадянина Н. 26–27 листопада 2015 Н. з візитом відвідав президент України П. Порошенко. Договірно-правова база укр.-нідерланд. відносин налічує бл. 40 двосторон. договорів та угод. Відносини між Україною та Н. характеризуються високим рівнем торг.-екон. та інвестиц. співроб-ва. Н. посідають 2-е м. за обсягом іноз. інвестицій в економіку України. Найбільшими інвесторами є банки: «ING Ukraine», «RaboBank», «Fortis Bank» та компанії «Damen Shipyards», «Royal Dutch Shell», «Philips», «Lucent Technologies», «Nutricia», «Unilever Export», «Akzo Nobel». Двостороннє співроб-во у галузі науки і освіти між Україною та Н. розвивається шляхом виконання окремих н.-д. проектів, обміну студентами, стажуванням викл. тощо. Осн. культур. та гуманітар. орг-ціями Н., що здійснюють діяльність у сфері поширення укр. культури, є «Платформа співробітництва Україна–Нідерланди», гуманітар. фонд «Супутник», культурні фонди «Ukraine Culturalis» та «Matrix Orange» тощо. За сприяння Посольства України в Н. «Платформою співробітництва Україна–Нідерланди» проводяться Дні України в Н. Укр. діаспора в Н. малочисельна. Станом на 2018, кількість офіційно зареєстрованих громадян України у Н. становить 5583 особи. Загалом, на тер. Н. проживає бл. 11,3 тис. осіб, які народилися в Україні та які, відповідно до законодавства країни перебування, вважаються громадянами України, хоча приїхали в Н. з ін. країн (Казахстану, Білорусі, РФ тощо). Місцями компакт. проживання українців у Н. є передусім великі міста – Амстердам, Роттердам, Гааґа, а також міста з переважаючим студент. насел. – Утрехт, Лейден, Ґронінґен та Ейндговен. У Н. видають квартальник нідерланд. мовою «Oekraine Magazine», присвяч. укр. тематиці. 2011 у м. Гааґа було відкрито першу укр. суботню школу «Веселка», у якій проводяться заняття з укр. мови, українознавства та культурно-мист. уроки. Того ж року засн. фундацію «Ukrai­ne Culturalis». Нині в Н. діють 5 укр. шкіл у Гаазі, Амстердамі, Роттердамі, Ґронінґені та Ейндговені. Також у Н. функціонують хор ім. М. Лисенка, ансамблі нар. пісні і танцю «Русалка» та «Відрада». 2014 створ. фундацію «Українці в Нідерландах», яка стала 1-ю орг-цією в державі, що надала офіц. статус Укр. громаді в Н. і є найактивнішим об'єднанням. Найбільше нідерландців цікавить укр. культура, смачні укр. страви, Київ, Львів, іноді Чорнобиль та турист. подорож Карпатами на велосипедах.

Літ.: Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопед. довід. К., 2005.

В. М. Матвієнко, Н. М. Матвієнко


Покликання на статтю