Нікітін Тарас Григорович — Енциклопедія Сучасної України

Нікітін Тарас Григорович

НІКІ́ТІН Тарас Григорович (20. 07. 1947, с. Тен-Тек Курган. обл., Казахстан – 14. 09. 1993, Полтава) – письменник, журналіст, видавець. Чл. СПУ (1988). Премії ім. П. Артеменка (1974), ім. А. Малишка (1992), ім. Г. Сковороди (1993, посмертно; за філос.-публіцист. поему «Діалог мовчання»). Дитинство й шкіл. роки минули в с. Кочубеївка (нині Полтав. р-ну Полтав. обл.). Від 1967 працював журналістом у г. «Комсомолець Полтавщини», писав вірші й заочно навч. у Полтав. пед. ін-ті. У 1-й пол. 1970-х рр. добірки поезій Н. опубл. в обл. і респ. періодиці. Деякий час очолював відділ листів і фейлетонів у г. «Молодь України», а потім був кор. г. «Правда Украины» в Полтав. обл. Голова обл. орг-ції СПУ (1989–91). Засн. літ.-мист. ж. «Криниця» (1990) та однойм. вид-ва (1991) в Полтаві. З ініціативи Н. створ. клуб полтав. письменників та засн. міжнар. літ.-мист. премію ім. Г. Сковороди. Автор поет. зб. «Багряные сполохи» (1978) та «Обеліски пам’яті» (1986) – про красу рідної землі і подвиги людей у роки 2-ї світ. вій­ни, зб. краєзн. новел і нарисів «...І стежки праслов’янська в’язь» (1989; усі – Харків), а також числен. нарисів про людей праці, репортажів і статей у період. виданнях. Писав для дітей (казка «Дорога без кінця», П., 1997). У 1994 в Полтаві вийшла зб. віршів і поем Н. «Крик чибіса» з додатком листів та спогадів друзів про нього. Поезії Н. глибоко ліричні, позначені філос. роздумами про життя. Низку його віршів поклали на музику композитори Г. Непорада, О. Тугарін, П. Бакланов («Спогад», «Журавель», «Освідчення Полтаві», «Осінь надії»).

М. І. Степаненко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. І. Степаненко . Нікітін Тарас Григорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74210 (дата звернення: 20.09.2021)