НІКІ́ТІН Тарас Григорович (20. 07. 1947, с. Тен-Тек Курган. обл., Казах­стан — 14. 09. 1993, Полтава) — письмен­ник, журналіст, видавець. Член СПУ (1988). Премії ім. П. Артеменка (1974), ім. А. Малишка (1992), ім. Г. Сковороди (1993, посмертно; за філос.-публіцист. поему «Діалог мовча­н­ня»). Дитинство й шкіл. роки минули в с. Кочубеївка (нині Полтав. р-ну Полтав. обл.). Від 1967 працював журналістом у г. «Комсомолець Полтавщини», писав вірші й заочно навч. у Полтав. пед. ін­ституті. У 1-й пол. 1970-х рр. добірки поезій Н. опубл. в обл. і респ. періодиці. Деякий час очолював від­діл листів і фейлетонів у г. «Молодь України», а потім був кор. г. «Правда Украины» в Полтав. обл. Голова обл. організації СПУ (1989–91). Засн. літ.-мист. ж. «Криниця» (1990) та однойм. видавництва (1991) в Полтаві. З ініціативи Н. створ. клуб полтав. письмен­ників та засн. між­нар. літ.-мист. премію ім. Г. Сковороди. Автор поет. зб. «Багряные сполохи» (1978) та «Обеліски памʼяті» (1986) — про красу рідної землі і по­двиги людей у роки 2-ї світової вій­ни, зб. краєзн. новел і нарисів «...І стежки прасловʼянська вʼязь» (1989; усі — Харків), а також числен. нарисів про людей праці, репортажів і статей у період. ви­да­н­нях. Писав для дітей (казка «Дорога без кінця», П., 1997). У 1994 в Полтаві ви­йшла зб. віршів і поем Н. «Крик чибіса» з додатком листів та спогадів друзів про нього. Поезії Н. глибоко ліричні, по­значені філос. роз­думами про життя. Низку його віршів поклали на музику композитори Г. Непорада, О. Тугарін, П. Бакланов («Спогад», «Журавель», «Освідче­н­ня Полтаві», «Осінь надії»).