Нікулін Георгій Владленович — Енциклопедія Сучасної України

Нікулін Георгій Владленович

НІКУ́ЛІН Георгій Владленович (20. 01. 1951, Київ) – скульптор. Канд. арх-ри (1987). Чл. НСХУ (1984). Закін. Київ. худож. ін-т (1975; викл. М. Лисенко, І. Макогон, В. Швецов), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1986; кер. В. Бородай). Працював на Київ. твор.-вироб. комбінаті, 1975–85 – кер. гуртка скульптури Київ. Палацу піонерів. Від 1974 – учасник всеукр., всесоюз., міжнар. виставок і симпозіумів зі скульптури. Персон. виставка – у Києві (1983). Працює в усіх скульптур. жанрах та матеріалах, віддає перевагу декор. скульптурі та малим формам. Створює портрети, медалі, камерні роботи для інтер’єрів, садово-парк. скульптури, настінні розписи; займається архіт. проектуванням інтер’єрів громад. споруд, садово-парк. дизайном. Використовує переважно камінь, дерево, шамот, кераміку, бронзу, оргскло, гіпс. Деякі роботи зберігаються в Музеї історії міста Києва, Черніг. ХМ, ДТГ (Мос­ква).

Тв.: станк. скульптури – «Молодий А. Чехов» (1974), «А. Сахаров» (1983), «М. Горький» (1985), «Скрипаль на даху. Присвячується М. Шагалу», «О. Грибоєдов та О. Чавчавадзе», «Маленький В.-А. Моцарт» (усі – 1987), «М. Лермонтов», «М. Гоголь», «Д. Шостакович», «Голий король» (усі – 1989), «В. Ремесло» (1991), «В. Заярний», «Сім’я Ханенків» (обидві – 1992), «Після параду. Герой Радянського Союзу І. П’ятківсь­кий» (1995); медалі – «Леся Українка», «Г. Сковорода» (обидві – 1979); проект композиції «Прометей» (1990, для енергет. корпусу Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т»); композиція «Вівтар скорботи» (1990-і рр., НСПУ).

В. М. Матлаєв

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. М. Матлаєв . Нікулін Георгій Владленович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74454 (дата звернення: 28.09.2021)