КОЗАЧЕ́НКО Антон Іванович (02(15). 08. 1900, м. Гадяч, нині Полтав. обл. — 15. 01. 1962, Москва) — історик, бібліо­граф, книго­знавець. Учень Д. Багалія. Закін. Полтав. ІНО (1924). Від­тоді учителював, працював у місц. архіві. Член Полтав. наук. товариства при ВУАН. 1925–34 — асп., н. с., голова Бібліогр. комісії Харків. НДІ історії укр. культури; водночас — вчений секр., голова Центр. бюро статистики друку (1925–28), зав. редакц.-бібліогр. від­ділу (1928–30) Укр. книжк. палати. Від 1930 — доцент, вчений бібліо­граф Всеукр. ін­ституту марксизму-ленінізму, проф. Харків. ІНО; від 1931 — проф. Ін­ституту червоної професури, н. с. НДІ ім. Т. Шевченка при ВУАН; від 1934 — у Центр. музеї народів СРСР та НДІ національностей при ЦВК СРСР; 1936–39 — проф. Всесоюз. комуніст. університету журналістики (усі — Москва); від 1939 — завідувач кафедри історії СРСР, декан істор. факультету Моск. обл. пед. ін­ституту; завідувач кафедри історії СРСР ВШ проф­спілк. руху; ст. н. с. Ін­ституту етно­графії АН СРСР. Досліджував про­блеми історії України та Росії, книго­знавства, бібліо­графії, джерело­знавства, історіо­графії, крає­знавства.