КОВАЛЕ́НКО Олекса Кузьмич (справжнє — Олександр; 1880, х. Власів Воронезької губ., Росія — 1927) — поет. Працював помічник учителя. Від 1896 — волосний писар, від 1897 — в управлін­ні служби Західно-Сибірської залізниці у Челябінську, 1900–02 — в управлін­ні служби колії (м. Калуга; обидва — Росія). Друкував замітки російською мовою. Дебютував 1900 віршами, присвячених П. Грабовському. За­ймався самоосвітою. Жив у Києві. Публікував твори в антології «Акорди», збірнику «Досвітні огні», альманасі «З неволі». Автор поетичних збірників «Золотий засів» (1910), «Спів соловʼя» (1911; обидві — Київ). Лірика К. пере­важно пейзажна, соціальні мотиви — у віршах «Народний герой», «Осміяний артист», «Мати-старчиха», «Прометей». Упорядкував збірнику «Роз­вага» (1905; 1906; 1908), антологію «Українська муза» (1908; усі — Київ). Засновник видавництв «Ранок» та «Кобза». Пере­клав українською мовою окремі твори М. Гоголя («Ревізор»), П. Єршова («Горбоконик»), К. Рилєєва («Войнаровський»), Л. Толстого (брошуру «Хіба ж так треба», 1907; наклад знищено), збірника італійської поетеси А. Негрі та поетичний пере­спів «Слово о полку Ігоревім». Видав твори М. Лозинського. За романом Л. Толстого «Воскресение» написав пʼєсу, яку 1911 грала українська трупа Т. Колесниченка. Редагував 1904 «Словарь української мови» (Київ, 1907–09) Б. Грінченка. У травні 1910 за публікацію вірша «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського (наклад 40 примірників, конфісковано) заарештований та увʼязнений на 2 тижні за під­рив існуючого ладу. Окремі твори К. покладено на музику К. Стеценком («Не смійся ти із мене, чорноброва», «Содом», «Колискова», «Хвилі», «Веснонько, весно», «Сійтеся, квіти», «Червоний цвіт») та П. Сеницею («Буря», «Дідусь», «Серед квітів», «Щастя», «Листи коханої», «Згасає день», «Шукаю», «Бажа­н­ня»). І. Франко критично оцінював поетичну творчість К. Літературний архів зберігається у Чернігівському історичному музеї.