КЛО́КОВ Всеволод Іванович (12(25). 07. 1917, с-ще Усть-Катав, нині місто Челябін. обл., РФ — 11. 10. 2004, Київ) — історик. Доктор історичних наук (1962), професор (1965), член-кореспондент НАНУ (1978). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1977). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1970). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1995, 1997, 2002). Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. Томський електромех. ін­ститут інж. залізнич. транс­порту (РФ, 1939), де й працював 1936–40. Під час 2-ї світової війни воював у партизан. зʼ­єд­на­н­нях О. Федорова та на тер. Словач­чини. 1945–49 — зав. сектору персоналій Героїв Рад. Союзу Комісії з історії Великої Вітчизн. війни АН УРСР; 1949–50 — завідувач від­ділу викори­ста­н­ня докум. матеріалів Архів. упр. МВС УРСР; від 1950 — в Ін­ституті історії України НАНУ (Київ): 1963–69 — завідувач від­ділу заг. історії і між­нар. від­носин та від­ділу нової і новіт. історії зарубіж. країн, 1969–88 — завідувач від­ділу історії Великої Вітчизн. війни, від 1988 — гол. н. с. Основний напрям наукових досліджень — боротьба словʼян. народів проти нацист. окупантів у роки 2-ї світової війни. Автор спогадів «Ковельский узел» (К., 1981).