Канчуга Олександр Олександрович

КАНЧУ́ГА Олександр Олександрович (02. 11. 1934, с. Метахеза, нині Примор. краю, РФ) — удегейський письмен­ник, фольклорист, крає­знавець. Навч. у Хабаров. учит. та Ус­сурій. пед. (1965–69) ін­ститутах (обидва — РФ). Учителював; 1981–93 — директор сільс. школи. Автор автобіогр. повісті-трилогії, перша частина якої «Багдисэ Хокто Тэлуӈуни. Боӈго пай. Нёула экини» («Автобіо­графічна. Частина перша. Дитинство») пере­клад. япон. мовою (2001), а 2002 ви­йшла 3-мов. книгою (япон., рос., удегей.). 2004 у м. Сап­поро (Японія) ви­друкувано 2 казки К., у яких від­дзеркалено вікову памʼять і світо­гляд удегейців: «Талумэ ни сэлэмэ нидэ» («Берестяний чоловік і залізний чоловік»), «Чуваси олондомэйни» («Бідняк, який шукає женьшень»), що пере­клад. рос., япон. та англ. мовами. К. пере­клав уперше удегей. мовою поезії Т. Шевченка («Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Чого мені тяжко, чого мені нудно…», «Не женися на багатій…») та С. Ру­данського («Повій, вітре, на Вкраїну…»).

Завантажити статтю