Карім Фатих

КАРІ́М Фатих (Кәрім Фатих; справж. — Карімов Фатих Ахметвале­йович; Кәримов Фатих Әхмәтвәлиевич; 27. 12. 1908(09. 01. 1909), с. Аєт, нині Башкорто­стан, РФ — 19. 02. 1945, м. Прейсіш-Ейлау, нині Багратіоновськ Калінінгр. обл., РФ) — татарський письмен­ник. Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Казан. земле­впоряд. технікум (нині Твер, РФ, 1929). Від­тоді працював у редакціях газет і журналів; 1933–37 — зав. сектору дит. літ-ри Татар. книжк. видавництва. 3 січня 1938 заарешт., за звинуваче­н­ням у пропаганді націоналізму засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. 1941 виправ­даний і звільнений. Добровольцем пішов на фронт, загинув у бою. Друкувався від кін. 1920-х рр. Писав поеми, пісні, балади, епі­грами, оповіда­н­ня, повісті, драми, фейлетони. Автор поет. зб. «Башлангыч җыр» («Початкова пісня», 1931), «Җиденче мич» («Сьома піч», 1932), «Тавышлы таң» («Гамірна зоря», 1933; про соц. будівництво в країні). Для поем «Без­нен həйкəл» («Наш памʼятник») та «Яшен яктысы» («Полиск блискавки»; обидві — 1932), по­значених впливом творчості В. Маяковського, характерні під­креслена публіцистичність, громадянськість. У віршах та поемах 1942–45 виразив волю до пере­моги, трагічне перед­чу­т­тя смерті. Героїзму рад. воїнів присвяч. поему «Аникин» («Анікін», 1936), повість «Кынгыраулы яшел гармун» («Зелена гармошка із дзвіночками», 1942). Зб. поезій «Мәхәб­бәт һәм нәфрәт» («Любов і ненависть»), драма «Шакир Шигаев» («Шакір Шигаєв»), повісті «Ра­зведчик язмалары» («Записки роз­відника»; усі — 1943), «Язгы төндә» («Весняної ночі», 1944) — із фронт. життя. Дружбі татар. і укр. народів присвятив поезії «Без җергә» («Ми разом»), «Как минем мылтык» («Де моя рушниця»), «Днепр янында» («На березі Дні­пра»), «Днепр дулкын­нары» («Хвилі Дні­пра»). У поемі «Гөлсем» («Гульсум», 1941–42) роз­повів про життя донец. шахтарів. Усі книги ви­дано у Казані. Пере­клав кілька віршів В. Маяковського. Окремі твори К. пере­клав М. Миколаєнко.

Завантажити статтю