Карім Ханіф Карімович

КАРІ́М Ханіф Карімович (Карим Ханиф Каримович; справж. — Карімов; Каримов; 25. 07(07. 08). 1910, с. Верх­ні Кігі, нині Башкорто­стан, РФ — 26. 08. 1983, м. Уфа, Башкорто­стан) — башкирський письмен­ник, пере­кладач. Член СП СРСР (1936). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. Башкир. пед. ін­ститут (Уфа, 1938). Працював 1931–32 у ред. г. «Йәш ком­мунар», 1938–40 — у ж. «Yктәбер». Від 1946 — відп. секр., 1958–59 — за­ступник голови СП Башкир. АРСР. Дебютував 1930. Автор кн. «haҡсы йыры» («Пісня вартового», 1934), зб. віршів «Тантана» («Торжество», 1936), «Кояшлы ил» («Сонячна країна», 1939), «Мѳхәб­бәткә үлем юҡ» («Для коха­н­ня нема смерті», 1943), «hyғыш юлдары» («Дороги війни», 1944), «Имәндәр шаулағанда» («Коли шумлять дуби», 1963), «Йәшлек илендә» («У країні молодості», 1967) та поем «Кыз» («Дівчина», 1935), «Ауыл» («Аул», 1940; усі — Уфа). Дружбі укр. і башкир. народів присвятив низку поезій. Пере­клав окремі твори Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Міцкевича, О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Вересаєва. Деякі твори К. пере­кладено укр. (А. Кацнельсон, К. Дрок), рос., киргиз., китай., нім., польс. та ін. мовами. На вірші К. написали пісні Т. Карімов, Н. Сабітов, Р. Хасанов. У рідному селі іменем К. на­звано вулицю; в Уфі на будинку, де він жив, встановлено мемор. дошку.

Завантажити статтю