Міжнародний олімпійський комітет (МОК)

МІЖНАРО́ДНИЙ ОЛІМПІ́ЙСЬКИЙ КОМІТЕ́Т (МОК) — міжнародна спортивна організація, керівний орган олімпійського руху. Засн. 1894 на Міжнар. атлетич. конгресі в Парижі з ініціативи франц. громад. діяча П. де Кубертена (президент у 1896–1916 та 1919–25) з метою відродження та організації Олімпійських ігор. До його складу ввійш­­ло 12 країн. Від 1915 штаб-квар­тира — у м. Лозанна (Швейцарія). В своїй діяльності Комітет керується Олімп. хартією. Офіц. мови — англ. і франц.

Нині об’єд­нує понад 200 нац. олімп. комітетів, розподілених між 5-ма континентальними олімп. організаціями за територіальним принципом: Панамериканська спорт. організація (засн. 1940), Європейські олімп. комітети (1968), Асоціація національних олімп. комітетів Африки, Національні олімп. комітети Океанії (обидві — 1981), Олімпійська рада Азії (1982). Національний олімпійський комітет України, що засн. 1990 і визнаний МОК 1993. Членами МОКу можуть стати особи, які проживають у країнах, де діють Національні олімп. комітети. Кількість членів не має перевищувати 115 осіб: 70 — членство яких не пов’язане з конкрет. функцією або посадою, 15 чинних спортсменів, по 15 представників міжнародних спорт. федерацій та нац. олімпійських комітетів. Спочатку членами МОКу були лише чоловіки, тільки на поч. 1980-х рр. у його складі з’явилися жінки. Представники від України: В. Борзов (від 1994) та С. Бубка (від 1999; у 2000–08 та від 2012 — чл. виконав. ком–ту, 1996–2002 — чл., 2000–08 — голова, від 2008 — почес. чл. комісії атлетів).

Головний керівний орган — сесія (загальні збори членів), що відбувається щороку, а в олімп. роки — двічі на рік (під час літніх та зимових ігор). Виконавчий комітет складається з президента, 4-х віце-президентів та 10-ти чл. Президента обирають на сесії МОКу шляхом таєм. голосування терміном на 8 р. з однораз. продовженням строку на 4 р. Періодично проводять конгреси за участі чл. МОКу, делегатів від нац. олімп. комітетів і міжнар. спорт. федерацій. У МОК діє понад 20 комісій та комітетів, зокрема атлетів, олімп. освіти, етики, фінансів, юрид., маркетингу, медицини та науки тощо. Олімп. символ — 5 переплетених кілець однакового розміру синього, чорного, червоного (усі — верх. ряд), жовтого і зеленого (обидва — нижній ряд) кольорів, що символізують 5 об’єднаних в олімп. рух континентів. Олімп. прапор — біле полотнище з олімп. емблемою. Олімп. девіз: «Citius, altius, fortius — communis», що в перекладі з латини означає «Швидше, вище, сильніше — разом» (до 2021 використовували «Citius, al­tius, fortius» / «Швидше, вище, сильніше»). За особливі заслуги в розвитку олімп. руху МОК присуджує нагороду — Олімп. орден 3-х ступ. МОК розглядає можливість визнання олімп. комітетів не лише країн, але й окремих. геогр. тер.; має відповідальність за юрид. захист олімп. прапору, символу і девізу, визначає порядок і правила зарахування певного виду спорту до програми Олімпійських ігор, співпрацює з багатьма міжнар. організаціями тощо.

У різний час МОК очолювали: Д. Вікелас (Греція, 1894–96), П. де Кубертен (Франція, 1896–1916 та 1919–25), Ґ. де Бло­не (Швейцарія, в. о. президента 1916–19), А. де Байє-Латур (Бельгія, 1925–42), З. Едстрьом (Швеція, 1946–52, в. о. президента 1942–46), Е. Брендедж (США, 1952–72), М. Морріс (Ірландія, 1972–80), Х.-А. Самаранч (Іспанія, 1980–2001, 2001–10 почес. президент), Ж. Роґґе (Бельгія, 2001–13, від 2013 — почес. чл.), від 2013 — Т. Бах (Німеччина).

Завантажити статтю