КАРТВЕЛІШВІ́ЛІ Лаврентій Йосипович (16(28). 04. 1890, с. Іанеті, за іншими даними — м. Самтредіа, нині Грузія — 22. 08. 1938, Москва) — партійний діяч. У революційному русі від 1905, у 1910 вступив до РСДРП(б). На­вчався у Київському комерційному ін­ституті (1911–14). У 1915–16 вів революційну агітацію в м. Саратов (Росія), за що заарештований і від­правлений на засла­н­ня. Після Лютневої революції 1917 повернувся до Києва, став членом Київського комітету РСДРП(б), Всеукраїнського партійного тимчасового комітету. 1918 — на під­пільній роботі в Одесі; 1919–20 — секретар Одеського губернського комітету КП(б)У, член рев­військради Пів­ден­ної групи військ 12-ї армії; 1921–23 — секретар Київського губернського комітету КП(б)У; 1923–26 — секретар ЦК КП(б) Грузії, 2-й секретар Закавказького кра­йового комітету ВКП(б); 1927–28 — голова РНК Грузії; 1929–30 — начальник політ­управлі­н­ня Українського військового округу, 2-й секретар ЦК КП(б)У; 1931–33 — секретар Закавказького, 2-й секретар Західно-Сибірського, 1933–36 — секретар Далеко­східного кра­йових комітетів ВКП(б); 1936–37 — секретар Кримського обкому ВКП(б). У червні 1937 виключений із партії, у липні того ж року заарештований, 22 серпня 1938 за звинуваче­н­нями у троцькізмі, шпигунстві на користь іноземних держав й участі у антирадянській змові засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956. У Києві його імʼям на­звано вулицю.