Карцев Роман Андрійович

Визначення і загальна характеристика

КА́РЦЕВ Роман Андрі­йович (справж. — Кац Роман Аншелі­йович; 20. 05. 1939, Одеса — 02. 10. 2018, Москва) — артист роз­мовного жанру, актор. Нар. арт. РФ (1999). Лауреат 4-го Всесоюз. конкурсу арт. естради (Москва, 1970). Закін. Держ. ін­ститут театр. мистецтва (Москва, 1972). При­єд­нався до студент. театру «Парнас–2» (1960), де почав працювати з майбут. партнером по сцені В. Ільченком та автором текс­тів М. Жванецьким. Від 1963 — у Ленінгр. театрі мініатюр (нині С.-Петербург). Спів­засн. Одес. театру мініатюр (1969). Від 1979 — у Моск. театрі мініатюр, де ви­ступав у про­грамах «Пташиний політ», «Пів­нічне кабаре». Від 1992 дає сольні концерти. Брав участь у премʼєрах монови­стави «Моя Одеса» М. Жванецького (1993, памʼяті В. Ільченка) і ви­стави «Зал очікува­н­ня» С. Альтова (2002; обидві — Москва). У репертуарі — твори А. Чехова, Д. Хармса, М. Зощенка та ін. Ви­ступав у театрі «Ермітаж» К. Райкіна і театрі естради в Москві.

Ролі: у кіно — Шкільний вчитель («Чарівний голос Джельсоміно», 1977, реж. Т. Лисиціан), Лефер («Дюма на Кавказі», 1979, реж. Х. Хажкасимов), Швондер («Собаче серце», 1988), Максиміліан Андрі­йович Поплавський («Майстер і Маргарита», 10 серій, 2005; обидва — реж. В. Бортко), Боярський («Биндюжник і король», 1989), Кравець Михайло («Посмішка Бога, або Чисто одеська історія», 2008; обидва — реж. В. Аленіков), Соломон («Небеса обітовані», 1991), Йосип Лозовський («Старі клячі», 2000; обидва — реж. Е. Рязанов).

Л. І. Саєнко

Завантажити статтю