КАЛА́БУХОВ Микола Іванович (Калабухов Николай Иванович; 01. 08. 1908, станиця Каменська, нині м. Каменськ-Шахтинський Ростовської обл., РФ — 17. 10. 1991, м. Астрахань, РФ) — російський зоолог, еколог. Доктор біо­логічних наук (1946), професор (1947). Сталінcька премія (1952). Учасник другої світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Московський університет (1931), де й працював у лабораторії екології Ін­ституту зоології (1931–36); у Ленін­градському університеті (нині Санкт-Петербург, 1936–40); за­ступник директора з наукової роботи Московського зоопарку (1940–41); у Харківському університеті (1947–51), де організував кафедру екс­периментальної екології тварин; у Саратовському протичумному ін­ституті «Мікроб» (1952–73); від 1973 — у Біо­логічно-ґрунтовому ін­ституті Далеко­східного центру АН СРСР (м. Владивосток, РФ), створив при ньому лабораторію екс­периментальної екології. Наукові дослідже­н­ня у галузях фізіологічної екології та медичної зоології. Сформулював принцип збереже­н­ня енергетичного балансу: основою різних адаптивних особливостей живих організмів є одна характеристика — енергетичний баланс, під­трима­н­ня і збереже­н­ня якого — необхідна умова їхнього функціонува­н­ня у мінливому середовищі. Багато уваги приділяв ви­вчен­ню екології гризунів, зокрема питань регуляції їхньої чисельності та зменше­н­ня кількості природних вогнищ небезпечних транс­місивних хвороб (чума, туляремія, лепто­спіроз тощо).