Калайдинці
Визначення і загальна характеристика
КАЛА́ЙДИНЦІ — село Лубенського району Полтавської області. Калайдинців. сільс. раді підпорядк. села Клепачі, Лушники, Халепці, Хитці. Знаходиться за 3 км від р. Удай (притока Сули, бас. Дніпра), за 15 км від райцентру та за 130 км від обл. центру. Площа 3,23 км2. Насел. 1016 осіб (2001), переважно українці. Побл. с. Клепачі знайдено речі доби неоліту, виявлено поселення доби бронзи, скіф. часу (див. Клепачівське городище) та 2 давньорус. городища; у с. Халепці вивчено залишки неоліт. поселення та могильника періоду Київ. Русі; у с. Хитці виявлено городище та кургани скіф. часу, поселення пеньків. типу, знайдено рим. монети. В урочищі Городище — словʼян. поселення, 2 городища ромен. типу та давньорус. часу; в урочищі Сухомлин — 2 курганні могильники. За однією з версій, назва села повʼязана з шляхтичами Колединськими, які здавна були поріднені з Мазепами. Вперше згадується в писем. джерелах 17 ст. Своїм універсалом гетьман І. Мазепа (Мазепа-Колединський) надав К. козакові Лубен. полку Л. Верховському. Від 1709 — у власності бунчукового товариша П. Кулябки. К. входили до Лубен. полку, 1781 їх включено до Лубен. пов. Київ. намісництва. Від 1796 — у складі Малорос., від 1802 — Полтав. губ. 1787 мешкало 557, 1859 — 1163, 1900 — 1489 осіб. У 18–19 ст. у К. росли великі яблуневі сади, значну кількість яблук з яких постачали в Москву та С.-Петербург. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло 145 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1926 проживало 1940, 1990 — 1086 осіб. Нині у К. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Діє православна реліг. громада. Встановлено памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33 і памʼятник на брат. могилі рад. воїнів, які загинули під час оборони села 1941 від нім.-фашист. загарбників, серед них генерал-майор Ф. Рубцов. З К. повʼязані життя та діяльність фольклориста К. Сементовського. У селі ростуть дуби, посаджені наприкінці 18 ст.
Н. Г. Шевченко
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
