Калакура Ярослав Степанович

Визначення і загальна характеристика

КАЛАКУ́РА Ярослав Степанович (24. 09. 1937, с. Рудники, нині Під­гаєцького р-ну Тернопільської обл.) — історик. Батько О. Калакури. Доктор історичних наук (1980), професор (1981). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2002). Закінчив Чернівецький університет (1963). Працював в Івано-Франківському педагогічному ін­ституті (1964–69); пере­бував на партійній роботі (1969–72); у 1972–81 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації викладачів су­спільних наук, 1981–89 — проректор з на­вчальної роботи і директор Ін­ституту су­спільних наук, 1989–2002 — завідувач, від 2002 — професор кафедри архіво­знавства та спеціальних галузей історичної науки Київ. університету; водночас від 1996 — провід­ний науковий спів­робітник Національного НДІ україно­знавства; від 2004 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту української архео­графії та джерело­знавства НАНУ (обидва — Київ). Досліджує про­блеми політичної історії України, історіо­графії, джерело­знавства, архіво­знавства, архео­графії та україно­знавства.

Пр.: Обществен­ные науки в высшей школе. 1980; Историо­графия истории Украинской ССР. 1986; Архіво­знавство: Під­руч. 1998; 2002 (спів­автор); Нариси історії архівної справи в Україні. 2002 (спів­автор); Історичні засади україно­знавства. 2007; Українці у світовій цивілізації і культурі. 2008 (спів­автор); Спеціальні історичні дисципліни: Навч. посіб. 2009 (спів­автор); усі — Київ.

Літ.: Клапчук С. М. Калакура Ярослав Степанович // Істор. факультет Київ. університету: минуле й сьогоде­н­ня (1834–2004). К., 2004; Пиріг Р. Я. До 70-річчя від дня народже­н­ня професора Ярослава Калакури // УІЖ. 2007. № 5.

П. С. Федорчак

Завантажити статтю