Калачинський Михась

Визначення і загальна характеристика

КАЛАЧИ́НСЬКИЙ Михась (Михайло Іванович; Калачынскі Міхась; Міхаіл Іванавіч; 30. 12. 1916(12. 01. 1917), с. Крупки, нині місто Мінської обл. — 10. 08. 1990, Мінськ) — білоруський поет, пере­кладач. Член СП СРСР (1940). Закін. курси при Комуніст. ін­ституті журналістики (Мінськ, 1936). Працював у СП Білорусі; 1960–78 — гол. ред. ж. «Беларусь». Автор зб. «Сонца ў блакіце» (1949), «У вялікім паходзе» (1952), «Прыпар» (1956), «Сосны і дзюны» (1960), «Гронка рабіны» (1964), «За палямі, за лясамі» (1969), «Кніга дружбы» (1975), «Суквец­це» (1977), «Ля берагоў запаветных» (1983). Осн. теми творчості — 2-а світова війна, любов до рідної природи, праця, боротьба за мир і дружбу між народами. Писав також для дітей. Пере­кладав з рос., укр., литов., болгар., монгол. мов. До 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка написав вірш «Жывы Тарас». Пере­клав низку поезій М. Рильського (присвятив йому вірш «На Свіслачы»), М. Бажана, А. Малишка, В. Сосюри, П. Тичини. Окремі твори К. українською мовою пере­клали М. Нагнибіда, Є. Бандуренко, Б. Степанюк, О. Ющенко та ін.

Тв.: укр. перекл. — [Вірші] // Пісні з Білорусі. 1957; Ровесники. 1965; [Вірші] // Білоруська радянська поезія: Антологія. Т. 2. 1971; [Вірші] // Лісова колиска. 1979 (усі — Київ).

Г. П. Пів­торак

Завантажити статтю