Календарно-обрядові пісні

Визначення і загальна характеристика

КАЛЕНДА́РНО-ОБРЯДО́ВІ ПІСНІ́  — найдавніший вид усної поетичної творчості, поширений у всіх народів світу. К.-о. п. слов’ян виникли в дохристиян. добу і розвивалися в тісному зв’язку з працею і побутом людей, супроводжували різні свята. Цикли К.-о. п. пов’язані з певним періодом року (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані пісні тощо) або з відповідною трудовою діяльністю (косарські, гребовицькі, жниварські пісні). Первісно обряди й пісні, яким у давнину приписували магічну силу, покликані були вплинути на сувору природу, умилостивити її, принести людям здоров’я, добробут, щастя. І хоч ця віра згодом похитнулася, натомість утвердилися любов і повага до поет. слова, зокрема до обряд. пісень, бо вони відповідали атмосфері урочистості й святковості, створювали радісний настрій, давали естет. насолоду. Кожному циклові К.-о. п. притаманні свої провідні мотиви: у колядках і щедрівках, обжинкових піснях величається господар-хлібороб, прославляється його доброта, щедрість, пророкується небувалий урожай збіжжя, приплід худоби, родинне щастя, а у веснянках та купальських — оспівується вірне кохання, врода, беруться на кпини невдатні парубки та дівчата. Окремі цикли К.-о. п. із часом зазнавали впливу християн. релігії, яка намагалася пристосувати їх до своїх свят. Частина творів разом із відповід. обрядами дійшла до наших днів, стала основою сучас. новоріч. колядок, обжинків, весняних розваг молоді тощо. Процес розвитку сучас. обрядовості відображено в збірниках «Нові часи — нові звичаї» (Уж., 1962), «Народні традиції сьогодні» (Л., 1963), книзі «Щедрий вечір» В. Юхимовича (К., 1964). К.-о. п. активно збирали, використовували в своїй творчості Ю. Федькович, М. Старицький, Б. Грінченко, Леся Українка, І. Франко, І. Манжура, П. Тичина, М. Стельмах, В. Земляк, Р. Федорів, І. Чендей, С. Пушик та ін.

Завантажити статтю