Календарно-обрядові пісні

КАЛЕНДА́РНО-ОБРЯДО́ВІ ПІСНІ́ — найдавніший вид усної поетичної творчості, поширений у всіх народів світу. К.-о. п. словʼян виникли в дохристиян. добу і роз­вивалися в тісному звʼязку з працею і побутом людей, су­проводжували різні свята. Цикли К.-о. п. повʼязані з певним періодом року (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані пісні тощо) або з від­повід­ною трудовою діяльністю (косарські, гребовицькі, жниварські пісні). Первісно обряди й пісні, яким у давнину приписували магічну силу, покликані були вплинути на сувору природу, умилостивити її, принести людям здоровʼя, добробут, щастя. І хоч ця віра згодом похитнулася, натомість утвердилися любов і повага до поет. слова, зокрема до обряд. пісень, бо вони від­повід­али атмо­сфері урочистості й святковості, створювали радісний на­стрій, давали естет. насолоду. Кожному циклові К.-о. п. притаман­ні свої провід­ні мотиви: у колядках і щедрівках, обжинкових піснях величається господар-хлібороб, прославляється його доброта, щедрість, пророкується небувалий урожай збіж­жя, приплід худоби, родин­не щастя, а у веснянках та купальських — оспівується вірне коха­н­ня, врода, беруться на кпини невдатні парубки та дівчата. Окремі цикли К.-о. п. із часом за­знавали впливу християн. релігії, яка намагалася при­стосувати їх до своїх свят. Частина творів разом із від­повід. обрядами ді­йшла до наших днів, стала основою сучас. новоріч. колядок, обжинків, весняних роз­ваг молоді тощо. Процес роз­витку сучас. обрядовості від­ображено в збірниках «Нові часи — нові звичаї» (Уж., 1962), «Народні традиції сьогодні» (Л., 1963), книзі «Щедрий вечір» В. Юхимовича (К., 1964). К.-о. п. активно збирали, використовували в своїй творчості Ю. Федькович, М. Старицький, Б. Грінченко, Леся Українка, І. Франко, І. Манжура, П. Тичина, М. Стельмах, В. Земляк, Р. Федорів, І. Чендей, С. Пушик та ін.

Завантажити статтю