КАЛИНИЧЕ́НКО Володимир Григорович (20. 08. 1935, м. Красний Сулін Ростов. обл., РФ — 05. 12. 2018, Київ) — письмен­ник, публіцист, фотохудожник. Член НСЖУ (1974), Національної спілки фотохудожників України (1989), НСПУ (1995). Обл. літ. премії ім. Б. Горбатова (1970), ім. В. Шутова (1990). Між­народна премія ім. В. Вин­ниченка (2007). Під час 2-ї світової війни був вивезений до філії концтабору Маутгаузен (Австрія). Закін. факультет журналістики Львів. університету (1959). У 1961 заарешт., за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності засудж. до 10-ти р. суворого режиму. Звільн. 1967. Працював шахтарем, кор. на телебачен­ні та у ред. обл. газет Донеч­чини. 1997–2004 — ред. тижневика «Панацея» (м. Єнакієве Донец. обл.). Дебютував 1954 віршем «Золотая осень» у г. «За радянську науку» (Львів). Автор поет. творів російською мовою на теми 2-ї світової війни, морал.-філос. про­блеми. Видав також зб. новел, повістей, літ. дописів та есеїв «Сфумато» (Д., 2005). Персон. фотови­ставки — у Львові (1959), Донецьку (1968, 1987, 1990, 2002), Норильську (1974), Москві (1981), Єнакієвому (1983, 1986, 1990, 1998, 2003, 2005), Києві (1987, 1990, 2003), пере­сувна Воркута–Тюмень–Певек–Анадир–Мага­дан (1989), Лубнах (Полтав. обл., 2003), Горлівці (Донец. обл., 2004). На­друк. каталог його вибр. світлин «Листая лет и ликов светотени» (Д., 2008). На Центр. студії докум. фільмів РФ про нього знято стрічку «Рус­ский украинец» (2001, реж. В. Трошкін). Окремі твори К. пере­кладено укр. та нім. мовами.