КА́ЛИШ Анастасій (28. 03. 1875, с. Барані Пере­токи, нині Пере­токи Сокал. р-ну Львів. обл. — 13. 09. 1930, Львів) — церковний і громадський діяч. 1890 вступив до новіціяту ЧСВВ у Добромил. монастирі (нині Старосамбір. р-н Львів. обл.), де роз­почав гуманіст. і ритор. студії. Продовжував освіту у василіян. школах, ви­вчав філософію у Лаврові (нині Старосамбір. р-н), богословʼя у Кристинополі (нині м. Червоно­град Львів. обл.) і Кракові. 28 липня 1895 склав довічні чернечі обіти, 28 серпня 1898 прийняв ієрей. свяче­н­ня. Був ігуменом монастирів у Кристинополі (1902–04) та Лаврові (1909–14). Під час 1-ї світової війни пере­бував у Австрії. Від 1917 — консультор Провінц. управи ЧСВВ. 1918 ви­їхав до Камʼянця-Подільського (нині Хмельн. обл.), аби від­новити ЧСВВ на Поділ­лі, мав намір збудувати церкву й монастир. Від 1920 — у Львові. Обраний того ж року протоігуменом, отримавши повноваже­н­ня гол. настоятеля-архімандрита ЧСВВ. 1921 від­відав василіян. місії у Канаді й Бразилії. Сформував у Лаврові групу високоосвічених професорів з доктор. ступ., здобутими в Римі й Ін­нсбруку (Австрія); від­новив монастир у Добромилі; доклав зусиль для роз­витку друкарства у м. Жовква (нині Львів. обл.); сприяв реформуван­ню василіян. монастирів на Закарпат­ті, в результаті чого по­стала окрема Святомикол. провінція ЧСВВ. Пере­клав з нім. мови кн. М. Мешлера «Пресв. Діва Марія. Її чудесне життя і блажен­не Успі­н­ня» (Жовква, 1926).