КАЛІ́НІН Михайло Іванович (07(19). 11. 1875, с. Верх­ня Троїця, нині Тверська обл., РФ — 03. 06. 1946, Москва) — радянський і партійний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1944). Державні нагороди СРСР. Закінчив земське училище та вечірню заводську школу. Від 1895 працював робітником у Санкт-Петербурзі, Тифлісі (нині Тбілісі), Ревелі (нині Тал­лінн), Москві. 1898 вступив до РСДРП, 1906 при­єд­нався до більшовиків. Неодноразово був заарештований за організацію робітничих страйків і демонстрацій. Активний учасник революційних подій 1905–07, Лютневої революції і більшовицького пере­вороту 1917. Від листопада 1917 — міський голова Петро­града (нині Санкт-Петербург); від 1919 — голова ЦВК РСФРР (від 1923 — ЦВК СРСР). Від 1919 — кандидат, 1926–46 — член політбюро ЦК ВКП(б). Під час воєн­них дій 1918–20 вів більшовицьку пропаганду в частинах Червоної армії. 1922 разом із головою ВУЦВК УСРР Г. Петровським збирав у Полтавській, Київській, Харківській, Волинській, Одеській, Миколаївській губерніях кошти і продовольство для голодуючих російських губерній, хоча населе­н­ня українських пів­ден­них губерній у цей час також голодувало. 1925 ви­ступив проти того, щоб один із повітів було на­звано його імʼям, але 1931 під­писав по­станову про пере­йменува­н­ня м. Твер (РФ) у м. Калінін (1990 повернуто первісну назву). Без­посередньо причетний до побудови жорстко централізованої командно-адміністративної системи державного управлі­н­ня у СРСР. Послідовно під­тримував Й. Сталіна та його політичну лінію, не­зважаючи на те, що 25 жовтня 1938 органи НКВС заарештували дружину К. (25 квітня 1939 за звинуваче­н­нями в антирадянській діяльності та звʼязках із троцькістами її засуджено до 15-ти років таборів і 5-ти років обмеже­н­ня прав, помилувана 1946, після смерті чоловіка). 1938 обраний головою президії ВР СРСР. Формально мав повноваже­н­ня вищої посадової особи (його називали всесоюзним старо­стою), однак фактично виконував лише пред­ставницькі функції (зу­стрічі з делегаціями, вруче­н­ня нагород тощо). Похований на Красній площі по­близу Кремлівської стіни. Окрім Твері, імʼям К. на­звано низку адміністративно-територіальних одиниць, зокрема 1946 — м. Кеніґсберґ і одно­ймен­ну область, що уві­йшли до складу СРСР після 2-ї світової війни (нині РФ), а також ра­йони і вулиці у багатьох містах колишнього СРСР (1935–77 Май­дан Незалежності у Києві називався площею К.).