Каляєв Санджі Каляйович

КАЛЯ́ЄВ Санджі Каляйович (Калян Санж Каляевич; 02. 01. 1905, с-ще Цаган-Нур, нині Калмикія, РФ — 18. 03. 1985, м. Еліста, Калмикія, РФ) — калмицький поет і перекладач. Член СП СРСР (1934). Нар. поет Респ. Калмикія (1965). Державна премія Калмиц. АРСР ім. О. Городовикова (1967). Закін. Саратов. пед. інститут (РФ, 1932). Відтоді працював у м. Астрахань (РФ): зав. навч. частини Калмиц. технікуму мистецтв; 1934–36 — в. о. доцент кафедри калмиц. мови та літ-ри пед. інституту; 1936–37 — директор Калмиц. театру; водночас від 1937 — нач. Упр. у справах мистецтв Калмиц. АРСР. Брав участь у Нараді з питань алфавіту, орфографії та термінології калмиц. мови (1936). 17 вересня 1937 заарешт., звинувач. у приналежності до бурж.-націоналіст. контррев. організації, засудж. до 8-ми р. таборів, покарання відбував на Колимі (РФ). Звільн. 1943, реабіліт. 1956. Працював ст. н. с. Калмиц. НДІ мови, літ-ри та історії (від 1957); відп. секр. СП Калмикії (1960–62); доцент кафедри калмиц. мови та літ-ри Калмиц. університету (1972–85; усі — м. Еліста). Друкувався від 1925. Автор поем «Баатр улан һәрднр» («Богатирі — червоні орли», 1931), «Улан сар» («Червона весна», 1932), «Ɵрүн маңhар» («Осяяння ранку», 1966); поет. зб. «Социализмин делделһнд» («Вірші соціалізму», 1932), «Мел Ильичин келсәр» («Тільки по “Ільїчу”», 1969), «Салькн Санан хойр» («Вітер і дума», 1976), «Кү мартхмн биш» («Пам’ятай їхні імена», 1977), «Келҗ, кенләрн дуццулхв» («Чаша порівняння», 1987); кн. нарисів «Цаһан нуурин көвәд» («На березі Цаган-Нура», 1962). Посмертна зб. — «Хөөт үйнртән гөрәслҗәнәв» («Заповідаю предкам», 1988). Переклав окремі вірші Т. Шевченка, що увійшли до зб. «Шүлгүд» («Поезії», 1964), деякі оповідання Лесі Українки, окремі твори М. Нагнибіди (присвятив К. вірш «Степи»), П. Ребра, М. Рильського, В. Чубенка. Усі зазначені книги опубл. в Елісті. Відвідав 1972 Запоріжжя, 1979 — Чернігів, де на святі «Чуття єдиної родини» виступив із доповіддю про значення творчості П. Тичини для розвитку багатонац. літ-ри.

Завантажити статтю