КАМА́НІН Іван Михайлович (11(23). 09. 1850, містечко Димер, нині смт Вишгород. р-ну Київ. обл. — 11. 01. 1921, Київ) — історик, архівіст, палео­граф. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1872). Від­тоді працював на виробництві; від 1883 — у Київ. центр. архіві давніх актів: 1890–1921 — директор; водночас від 1918 викладав архіво­знавство і палео­графію у Київ. археол. ін­ституті; 1919–21 — керівник Комісії ВУАН для ви­учува­н­ня історії зх.-руського й укр. права; 1920–21 — чл. і кер. Археогр. комісії ВУАН. Також брав активну участь у діяльності Київ. ученої архів. комісії (спів­засн.), Київ. археогр. комісії, Істор. товариства Нестора-літописця, УНТ, НТШ у Львові, Комісії ВУАН для скла­да­н­ня істор.-геогр. словника укр. землі та ін. академ. осередків. За доруче­н­ням під­готов. комітету 11-го археол. зʼ­їзду обстежив б-ки й архіви Почаїв. лаври, а також Житомира, Камʼянця-Подільського, Луцька, Острога та ін. міст. Досліджував про­блеми історії України та Росії 17–18 ст., палео­графії, архіво­знавства, археології. Публікував актові матеріали козацько-геть­ман. доби, за­пропонував створити першу укр. акто­графію (систематиз. пере­лік актових матеріалів) за зразком істор.-правн. бібліо­графій. Робота «Палео­графический изборник: Мат. по истории южнорус. письма в XV–XVIIІ вв.» (1899) від­значена Уваров. премією С.-Петербур. АН. Низка праць К. залишилася у рукописах. Одним із перших дослідив Звіринец. печери у Києві, де й похований.