КАМЕ́ЛЬ-МАНДЗЮКО́ВА Ольга Василівна (08. 06. 1944, с. Кошельово, нині Кошелеве Хуст. р-ну Закарп. обл.) — україніст. 1960 емігрувала до Чехословач­чини. Закін. Карловий університет у Празі (1966), де україністику викладали як одну із славістич. дисциплін на філос. факультеті (навч. у М. Затовканюка та К. Ґеника-Березовського). У студент. роки спів­працювала з укр. від­діл. АН Чехословач­чини, під керівництвом дир. Ін­ституту словʼян. мов і літ-р А. Куримського брала участь у під­готовці «Чесько-українського словника» та довід­ників із укр. тематики. 1968 пере­їхала до Парижа, ви­вчала франц. мову в Сорбон­ні. Від 1970 — у Нац. ін­ституті сх. мов і цивілізацій (Париж): 1999–2012 — завідувач кафедри україністики. 1990 захистила дис. «Український театр в другій половині XIX ст.», 1999 здобула доктор. габілітацію. Серед її учнів — працівники дипломат. і культур. пред­ставництв, видавництв, турист. агенцій, літературо­знавці та мово­знавці, пере­кладачі. Бере активну участь у діяльності Наук. центру сх.-словʼян. досліджень.

Т. С. Кілес­со-Контан