Камель-Мандзюкова Ольга Василівна
КАМЕ́ЛЬ-МАНДЗЮКО́ВА Ольга Василівна (08. 06. 1944, с. Кошельово, нині Кошелеве Хуст. р-ну Закарп. обл.) — україніст. 1960 емігрувала до Чехословаччини. Закін. Карловий університет у Празі (1966), де україністику викладали як одну із славістич. дисциплін на філос. факультеті (навч. у М. Затовканюка та К. Ґеника-Березовського). У студент. роки співпрацювала з укр. відділ. АН Чехословаччини, під керівництвом дир. Інституту словʼян. мов і літ-р А. Куримського брала участь у підготовці «Чесько-українського словника» та довідників із укр. тематики. 1968 переїхала до Парижа, вивчала франц. мову в Сорбонні. Від 1970 — у Нац. інституті сх. мов і цивілізацій (Париж): 1999–2012 — завідувач кафедри україністики. 1990 захистила дис. «Український театр в другій половині XIX ст.», 1999 здобула доктор. габілітацію. Серед її учнів — працівники дипломат. і культур. представництв, видавництв, турист. агенцій, літературознавці та мовознавці, перекладачі. Бере активну участь у діяльності Наук. центру сх.-словʼян. досліджень.
Т. С. Кілессо-Контан
Додаткові відомості
- Основні праці
- La dénonciation du totalitarisme dans l’oeuvre d’Ivan Bahriany. 1993; Thèmes et personnages cosaques dans le théâtre ukrainien. 1995; La famine en Ukraine dans le roman «le Prince Jaune» de Vasyl’ Barka. 1996; Les’ Kourbas — créateur du théâtre moderne ukrainien. 2001; Le concept de l’absurde dans le théâtre de Mykola Koulich. 2002; Nicolas Gogol — homme de théâtre. Entre l’Ukraine et la Russie. 2009.
Завантажити статтю
Людина 
