Камєнськ-Шахтинський

КА́МЄНСЬК-ША́ХТИНСЬКИЙ (до 1929 — Камєнськ) — місто обласного значе­н­ня Ростовської області, РФ, райцентр. Знаходиться на пн.-сх. від­рогах Донецького кряжа, на р. Сіверський Донець (притока Дону), за 132 км від обл. центру. Камєн. р-н на Зх. межує з Краснодон. р-ном Луган. обл. Площа 159,99 км². Насел. 95 306 осіб (2010), пере­важно росіяни, проживають також українці. Залізнична ст. Камєнська. Через К.-Ш. проходить федерал. автотраса «Дон» (Москва–Воронеж–Ростов-на-Дону). Засн. 1671 козаками Кагальниц., Зимовей. і Єсаулова поселень на лівому березі Сівер. Дінця, при впадін­ні в нього р. Камєнка. Від 18 ст. — станиця Камєнська Донського козачого війська. Під час придуше­н­ня Булавін. пов­ста­н­ня 1707–09 була зруйнована, у ній неодноразово виникали пожежі, унаслідок чого декілька разів змінювала своє роз­ташува­н­ня. 1817 станицю Камєнську пере­несено на правий берег Сівер. Дінця. Від 1802 — центр Донец. округу. 1871 прокладено залізницю. За пере­писом насел. 1897 нараховувалося 12 190 жит. 1915 діяли реал., 2 парафіял., окружне військ.-ремісн., Донец. окружне училища, жін. г-зія, церк.-парафіял. школа, 4 церкви; збро­йова майстерня, 2 чавуно-ливар., 4 цегел., 2 шкіряних, 3 миловар., 2 свічк.-воск., ковбас., 2 пивовар., маслобій. заводи, 5 вітряних і 2 парових млини. 1870–1920 — у складі Області війська Донського, 1920–24 — Донец. губ. УРСР, 1924–34 — Пн.-Кавказ. краю, 1934–37 — Азово-Чорномор. краю, 1937–54 та від 1957 — Ростов. обл. Від 1927 — місто Камєнськ. Від 19 липня 1942 до 13 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Декілька камєнчан були чл. під­піл. організації «Молода гвардія» (м. Краснодон). 1954–55 — центр Камєн. обл. (існувала до 1957, у 1955 центр області пере­несено в м. Шахти). 7 серпня 1987 на ст. Камєнська від­булася одна з найбільших залізнич. ката­строф СРСР, унаслідок якої загинуло 106 осіб, зокрема й дружина та донька актора, засл. арт. РФ І. Ліванова. 1959 мешкало 57 525, 1970 — 68 135, 1979 — 71 598, 1989 — 72 379, 2002 — 75 632 особи. Нац. склад міста за пере­писом 1989: росіян — 88,1 %, українців — 3,7 %, білорусів — 0,5 %. До серед. 1990-х рр. К.-Ш. мав регулярне автобусне сполуче­н­ня з Луганськом і Донецьком. Нині працюють казен­не під­приємство «Комбінат “Камєнський”» (вибух. речовини), АТи «Камєнськволокно» (синтет. волокна), «Камєн. маш.-буд. завод» (механіз. кріпле­н­ня для вугіл. шахт), «Камєн. завод газовикористовуючого устаткува­н­ня» (устаткува­н­ня для систем автоном. теплопо­стача­н­ня пром. під­приємств і житл.-комунал. обʼєктів), «КОМЗ-Екс­порт» (автобетоновози, торг. марка «Tigarbo»), «Камєн. склотар. завод», «Камєн. хлібокомбінат». У К.-Ш. — 19 заг.-осв. шкіл, 32 до­шкіл. заклади, 3 ПТУ, мед. і пед. коледжі, хім.-мех. технікум, філії Пд.-Рос. тех., Пд. федерал., Рос. соц. університетів, Моск. соц.-гуманітар. ін­ституту; Центр. міська бібліотека ім. М. Горького, 4 дит. школи мистецтв, крає­знав. і козачий військ.-істор. музеї, Палаци культури ім. Ю. Гагаріна та В. Маяковського. Є парки ім. В. Маяковського (на його тер. — санаторій-профілакторій «Сіверський Донець» і Будинок природи) та ім. М. Горького. Виходять газети «Труд» (з додатком «Каменские вести»), «ПИК», «Каменчане», «Успевай», «Дела». Найбільші храми: Покрови Пресвятої Богородиці (2003) і Свято-Троїцький (1998). Встановлено памʼятники воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, кер. рев. козацтва на Дону М. Кривошликову та Ф. Подтьолкову, погру­д­дя отамана Всевеликого війська Донського М. Платова, памʼятний знак жертвам залізнич. ката­строфи на ст. Камєнська. Серед видат. уродженців — фізик, академік ВУАН Й. Косоногов, поет, прозаїк, журналіст, чл. НСПУ А. Марущак. В окруж. училищі станиці Камєнська навч. письмен­ник К. Треньов (народився у с. Бакшеївка, нині Вовчан. р-ну Харків. обл.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю